Тра
10
2018

Про істинних овець Христових

П’ятниця. Седмиця 5-та після Пасхи.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Діян.15:5- 34; Ін.10:17-28

Книга Діянь сьогодні оповідає про перший церковний собор. У той час з’явилася думка, що язичникам, які увірували, необхідно обрізатися і дотримуватися всіх старозавітних постанов. З цього приводу зібрались апостоли й пресвітери в Єрусалимі.

А в Євангелії сьогодні – протилежний приклад. Господь сказав дещо, а між слухачами колотнеча постала. «Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його? Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим»?

У першому випадку навіть різнодумство спонукало людей зібратися разом. Це – ті, про кого Господь сказав: «Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною». А в другому випадку – слова Того, Хто є Істина, призвели до розбрату і поділу, бо почуті тими, про кого сказано: «Ви не з Моїх овець». Суперечка так і не вирішилася.

А ті, що зібралися в Єрусалимі ретельно розглядають дискусійне питання. Петро нагадав, як він хрестив язичника Корнилія з усім його домом, і як при цьому Бог «засвідчив їм, давши їм Духа Святого». Павло і Варнава розповідали, «про знамення й чудеса, створені Богом через них серед язичників». Апостол Яків навів стародавні пророцтва, що і язичників залучатиме Бог. Переконавшись в істині, «апостоли і пресвітери з усією церквою» виносять постанову: не накладати на новонавернених тягаря закону, крім деякого необхідного, а саме: «утримуватися від ідоложертовного, і крови, і задушенини, і блуду і не робити іншим того, чого собі не бажаєте».

Апостоли підкреслюють, що розсудили вони про це одностайно, і що Святому Духу завгодно це рішення.

Слово Боже попереджає християн: «Бо повинна бути між вами і розбіжність думок, щоб виявилися серед вас досвідчені (1 Кор.11: 19). У чому досвідчені? – Звичайно ж, спочатку – в умінні відрізнити брехню від істини. Але головне – зугарні в любові, тобто здатні побачити брехню і в собі і без жалю відкинути її від себе заради торжества істини та єдності. Адже єдність – перша ознака Церкви, яка називається Єдиної, Святої, Соборної і Апостольської. І вхід у цей благословенний союз теж – один-єдиний, про який, стосовно до Себе, сказав Господь: «Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її. Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її». Не випадково і Апостоли, відправляючи Павла та Варнаву з соборним формулюванням, на знак того, що це справжні посланці Церкви, називають їх «чоловіками, які віддали душі свої за Ім’я Господа нашого Ісуса Христа».

Немає нічого дорожче, і нічого важче, ніж єдність у Христі. Тому ворог усюди намагається вселяти різнодумство в душі овець Христових, щоб відірвати від Пастиря, розігнати і погубити. Навіть між Варнавою та Павлом ворог незабаром спробував посіяти розбрат. Вони зібралися в чергову місіонерську подорож, і «Варнава ж захотів узяти з собою Іоанна, званого Марком». Але Павло не захотів брати його, тому що одного разу Марк самовільно їх покинув. «Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним (Деян.15:36-41). Але Господь же сказав про тих, хто довірив Йому свої душі і увійшов до Його благословенного стада: «Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї». Короткочасну незлагоду Господь звернув на благо, і в результаті – більше церков в різних краях були охоплені апостольським піклуванням.

Ну а хто не вчинив таємничого акта довір’я своєї душі Христу, той так і приречений блукати, як вівці, що не мають пастиря, і безплідно сперечатися з усякого приводу. Такий без кінця буде запитувати: «Чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо». І марно Христос буде повторювати одне і те ж: «Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. Але ви не вірите»

Той, хто віддав, довірив душу Господу Ісусу Христу, завжди пам’ятає, що істина – одна; що не можна розійтися, не визначивши її; що не можна двом перебувати в незгоді і в той же час в істині; і що бути відлученим від істини, це означає бути відлученим від Христа, Який є не тільки Істина, а й Життя.

__Діян.15:5- 34

5 Тодi встали деякi з фарисейської єресi, якi увiрували, i говорили, що треба обрiзувати язичникiв та заповiсти їм додержувати закон Мойсеїв.

6 Апостоли й пресвiтери зiбра­лися для розгляду цiєї справи. 7 Пiсля тривалого обговорення Пет­ро встав i сказав їм: «Мужi-браття! Ви знаєте, що Бог iз перших днiв обрав з-помiж нас мене, щоб iз моїх уст язичники почули слово Євангелiя i увiрували; 8 i Сер­цезнавець Бог засвiдчив їм, давши їм Духа Святого, як i нам; 9 i не поклав нiякої рiзницi мiж нами i ними, вiрою очистивши сер­ця їхнi. 10  Що ж ви нинi спокушаєте Бога, бажаючи покласти на шию ученикiв ярмо, яке нi батьки нашi, нi ми не могли понести? 11 Але ми вiруємо, що благодаттю Господа Iсуса Христа спасемось, як i вони». 12 Тодi замовкли всi, що зiбралися, i слухали Варнаву i Павла, якi розповiдали про знамення й чудеса, створенi Богом через них серед язичникiв. 13 Коли ж вони замовкли, почав говорити Якiв i сказав: «Мужi-браття! Послухайте мене. 14 Симон розпо­вiв, як Бог спершу зглянувся на язичникiв, щоб зiбрати з них народ в iм’я Своє. 15 I з цим згiднi сло­ва пророкiв, як написано: 16 «По­тім повернуся i відбудую скинiю Давидову, що впала, i те, що в нiй зруйноване, вiдновлю i виправлю її, 17 щоб шукали Госпо­да iншi люди i всi народи, серед яких звiститься iм’я Моє», гово­рить Господь, Який творить усе це. 18 Вiдомi Боговi споконвiку всi дiла його. 19 Тому, я гадаю, не треба перешкоджати язичникам, якi навертаються до Бога, 20  а написати їм, щоб вони утримувалися вiд оскверненого iдолами, вiд блуду, задушенини i крови i щоб не робили iншим того, чого не бажають собi. 21 Бо закон Мойсеїв з дав­нiх родiв має по всiх мiстах тих, якi проповiдують його‚ і читається в синагогах кожної суботи».

22 Тодi апостоли i пресвiтери з усiєю церквою розсудили, обравши з свого середовища мужiв, по­слати їх до Антиохiї з Павлом i Варнавою, а саме: Іуду, прозвано­го Варсавою, та Силу, мужiв, якi начальствували мiж браттями, 23 написавши i вручивши їм таке: «Апостоли, i пресвiтери i браття браттям з язичникiв, якi знахо­дяться в Антиохiї, Сирiї та Киликiї: радійте. 24 Оскiльки ми почули, що деякi, що вийшли вiд нас, стурбували вас своїми словами i похитнули вашi душi, кажучи, що треба обрiзуватися i дотримувати за­кон, чого ми їм не доручали, 25 то ми, зiбравшись, однодушно розсудили: обрати мужiв i послати їх до вас з улюбленими нашими Вар­навою i Павлом, 26 чоловiками, якi вiддали душi свої за Ім’я Господа нашого Iсуса Христа. 27 От­же, ми послали Юду та Силу, кот­рi пояснять вам те саме i словами. 28 Бо вгодно Святому Духовi i нам не покладати на вас бiльше нiякого тягаря, крiм цього не­обхiдного: 29 утримуватися вiд iдо­ложертовного, i крови, i задушенини, i блуду i не робити iншим того, чого собi не бажаєте. Дотримуючись цього, добре зробите. Будьте здоровi!»

30  Отже, посланцi прийшли до Антиохiї i, зiбравши людей, вручили послання. 31 Вони ж, прочитавши, зрадiли цьому повчанню. 32 Іуда i Сила, будучи самi пророками, щедрими словами наставляли братiю i утвердили її. 33 Пробувши там якийсь час, вони з ми­ром були вiдпущенi браттями до апостолiв. 34 Але Силi захотiлося зостатися там (а Іуда повернувся до Єрусалима).

___  Ін.10:17-28

 17 Тому любить Мене Отець, що Я душу Мою віддаю, щоб знову прийняти її. 18 Ніхто не відбирає її від Мене, але Я Сам віддаю її. Маю владу віддати її і владу маю знову прийняти її. Цю заповідь Я прийняв від Отця Мого. 19 Через ці слова знову виникла суперечка між юдеями. 20 Багато з них говорили: Він біса має і безумствує; чому ж слухаєте Його? 21 Інші говорили: це слова не біснуватого; хіба може біс відкривати очі сліпим?

22 Було тоді в Єрусалимі свято оновлення, і стояла зима. 23 Ісус ходив у храмі, у притворі Соломоновім. 24 Тут юдеї обступили Його і говорили Йому: чи довго триматимеш душі наші у невіданні? Якщо Ти Христос, скажи нам прямо. 25 Ісус відповів їм: Я сказав вам, і не вірите; діла, які Я творю в ім’я Отця Мого, свідчать про Мене. 26 Але ви не вірите, бо ви не з Моїх овець, як Я сказав вам. 27 Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. 28 І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.