Вер
14
2018

Про сон і пильнування

Субота Седмиця 16-та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):
1Кор.10: 23-28. Мф.24: 34-44
Багатьох цікавить питання: коли буде друге пришестя Христове? І багато з цього приводу буває суєти. Одні відважуються передбачати рік, місяць, і .навіть день, а інші легковажно цьому вірять, забуваючи, що про це «ніхто не знає, ні ангели небесні, ні Син, тільки Отець».

І разом з тим, багато великих проповідники в різні часи вказували на свій час як на останній. Дивіться, – говорили вони, – які стихійні лиха, яке падіння моралі, які війни, – невже не ясно, що вже «близько, при дверях» (Мф.24: 33)? І хоча кінець так і не наступав, все ж тут вони мали рацію, тому що допомагали своїм сучасникам виконувати інші слова Христові: «Тож пильнуйте, бо не знаєте, в який час Господь ваш прийде».

Господь говорив також: «Не перейде цей рід, як усе оце станеться». І хоча багато десятків поколінь зникли з тих пір, – людина проживає тільки одне, своє життя. Що зроблено те зроблено. Відходить душа від тіла. В мить проносяться століття, і ось вже душа знову в тілі, але вже для останнього суду. Тому треба пильнувати, про всякий час, готуючись до пришестя Господнього.

Бути бадьорим вчать всі, але звернемо увагу, як це робить Апостол Павло. Він каже: «Усе менi дозволено, та не все корисне; все менi дозволено‚ та нiщо не повинне володiти мною» (1 Кор.6: 12). Як м’яко намагається він розбудити сплячого: «Усе мені можна», – тобто все нормально, все добре, Господь з нами! І далі він теж як би нічого не вимагає, але дбайливо вникаючи в мої ж власні інтереси, говорить: «та не все корисне», «не все!», «та нiщо не повинне володiти мною». – А хто не хоче добра, користі і повчання, хто хоче бути рабом?

А якщо людину розбудити грубо, різко, то віна зі страху іноді починає всюди підозрювати чаклунів, боїться через незнання з’їсти що-небудь не те. Таких, але нерозумно розбуджених, Апостол заспокоює: не хвилюйтеся, «все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совiсти. Але якщо хтось вам скаже: це iдоложертовне, — то не їжте заради того, хто сказав вам‚ i заради совiсти. Бо Господня земля i те, що наповнює її». Тому що ніяка їжа сама по собі не може принести духовного шкоди. І тільки якщо хтось при цьому скаже: «Це ідоложертовне», – то тут вже зупиніться, «не їжте заради того, хто сказав вам‚ i заради совiсти. Бо Господня земля i те, що наповнює її», заради того немічного, хто сказав. Тому що в твоїх же інтересах дотримуватися і такий принцип неспання: «ніхто не шукає ніхто свого власного, але кожен для ближнього!».

Життя християнина часто порівнюється з життям воїна. А досвідчені воїни кажуть, що в умовах воєнного життя віддати останній шматок ближньому, це навіть не чеснота, а єдина можливість вижити. І є таке випробуване правило штикового бою: захищати не себе, а того, хто поруч, і тільки тоді – загальний успіх.

Адже, коли людина піклується, щоб їй зараз вижити, зараз перемогти в бою, – їй не до пророкувань, коли цей бій

скінчиться. Їй треба відбити удар, треба моментально прийняти правильне рішення.

А будь-яка конкретна дата присипляє, якщо вона віддалена. А якщо занадто близька, то – паралізує страхом, як хворого, якому необдумано сказали про невиліковність його недуги. Звичайно, правда – перш за все. Але правда-то якраз в тому, що, яким би очевидним не здавався смертельний результат, Бог може осоромити всі самі наукові передбачення. Просто: і хворий, і здоровий повинні, користуючись нагодою, згадати, що обидва смертні, і що Господь ні тому, ні іншому завтрашнього дня не обіцяв. Значить, і тому, й іншому треба, не відкладаючи на завтра, зробити те, що він зобов’язаний зробити сьогодні і як християнин, і просто як людина.

Прокоментуй! »

Ваш вiдгук