Гру
06
2018

Про постійну і змінну складові. В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

П’ятниця. Седмиця 27-ма після П’ятидесятниці

Аудіо(МП 3):

Проповіді на кожний день. В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Про постійну і змінну складові. Лк.19:12 – 28 2 Тім.1:1- 2, 8-18

Притча про міни наводить на зіставлення з притчею про таланти. І там, і тут якийсь господар, відходячи, залишає кожному рабу якусь суму грошей. Але талантів давалося різна кількість, «кожному за спроможністю його» (Мф.25: 15). Міна ж – тільки одна кожному. Прирощення талантів йшло половина на половину. А на одну міну один придбав десять, другий – п’ять. Недбайливий ж раб повернув або єдиний талант, або єдину міну.

Ще звернемо увагу, що у притчі про таланти – якийсь замкнутий світ, де тільки господар і його раби. А в притчі про міни, крім рабів, є ще й вільні громадяни тієї країни, які «ненавиділи» господаря, і не хотіли, щоб він був над ними царем. В обох випадках і єдиний талант, і єдина міна, що не принесли прирощення, були відібрані і віддані тому, у кого було десять талантів або мін.

Усі добрі і вірні раби отримали похвалу за те, що були вірні в малому. Але ті, які множили таланти, просто були запрошені увійти в радість господаря. А ті, що придбали міни – отримали владу над містами, відповідно кількості придбаних мін. Вороги ж господаря, що не бажали, щоб він отримав царство, були побиті перед його очима.

І в тій, і в іншій притчі говориться, що всі ми отримуємо від Бога якісь дари. Але в цих дарах є якась «змінна» величина, яка дається кожному «по силам його». А є й – така собі – «постійна», яка дається кожному в рівній мірі. «Змінна», це ті дари, які різною мірою Бог дає кожному людині, віруючому і невіруючому.

Але є дар, який отримує тільки той, хто називається християнином. Християни говорять, що Господь Ісус Христос «з волі Своєї та благодаті» спас нас, зруйнувавши смерть і дарував кожному «життя та нетління через благовіст». Благовіститься всьому світу, але християнин – той, хто прийняв цю благу звістку, визнав Ісуса Христа своїм Царем і Богом.

Ось християни і отримали кожен по одній міні, не більш, і не менше. Бо як життя, так і смерть не може бути ні більше, ні менше: якщо живемо, то живемо вічно, а якщо вмираємо, то вмираємо назавжди. Христа розіп’яли за кожного, ні більше, ні менше. І якщо ми визнаємо цей факт, то він визначає все наше життя. А ця наше нове життя працює, свідчить про нашу віру. Воно, як би, віддається торгуючим, щоб працювати не тільки в нас, а й навколо нас. Благовісник і ділом, і словом говорить кожному: «Тримайся взірця здорового вчення, яке ти чув від мене, з вірою і любов’ю, в Христі Ісусі». І міна благовісту народжує міну в слухаючому – і в одному, і в іншому, і в п’ятому, і в десятому. Від свічки запалюється нова свічка – і друга, і третя. І все це приноситься Господареві.

Але як же той, який нічого не приніс? Адже він знав, що господар має звичку брати, «чого не поклав», і жати, «чого не посіяв». Знав, і не зробив. Чому? Може бути, соромився «свідчення Господа нашого Ісуса Христа»? Може бути, боявся страждати «з благовістям Христовим»?

Але, може бути, і краще, якщо ми цього ніяк не можемо зрозуміти. Тому що зрозуміти богоборця, це означає – пристосувати свій розум до його розуму. Точніше – отруїти свій розум його лукавим розумом. І те, що це нам ніяк не вдається, – може бути, якраз і говорить про те, що ми не зовсім безнадійні для Царства Небесного, і що «благодать Божа» все-таки «не даремно» була прийнята нами.

_______________

◄ День 323 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

Притча про десять мін зображує всю історію людства до другого пришестя Христового. Господь говорить в ній про Себе, що Він іде через страждання, смерть і воскресіння до Отця Небесного прийняти царство над людством, яке все – Його родове надбання. Ті, що залишилися на землі діляться на дві половини. На рабів, які поневолили себе Господові через послух вірі. На тих, хто не хочуть мати Його царем і працювати Йому, заради невір’я свого. Тим, які приступають до Господа з вірою, з готовністю працювати Йому, даються дари Святого Духа у святих таїнствах: це міна – і кожен віруючий отримує її на служіння в колі віруючих. Коли всі з роду людського, що здатні коритися Господу, підкоряться Йому, тоді Він знову прийде й прийме Царство. Насамперед Він буде судити рабів, – хто що набув через надану благодать. А потім піде суд і над тими, які не захотіли мати Його царем, тобто або не увірували, або відпали від віри. Запечатай ці істини в розумі своєму і не відвертай від них уваги, бо буде рішення, якому вже не чекай зміни. Бігай невіри; але і віруй не у лінощах, але і принось плоди віри. «У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю» (Мф.25: 21).

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.