Сер
07
2018

О батьках і дітях

Середа Седмиця 11-та після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Мф.23: 29-39  2 Кор.3: 4-12

«29 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, 30 і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків».

Що ж тут могло послужити приводом для докору? Хіба погано – шанувати пам’ять святих? Похвально і не бажати бути спільниками в пролитті крові. Тобто залишається тільки одно: що вони називають вбивць пророків – своїми батьками. Таким чином, – говорить Господь, – «ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків». Так, вже в самому вимовлянні слова «отець» відразу виявляється не порвана єднальна нитка. І виходить, щоб до кінця догодити Богові, потрібно навіть перестати вважати батьком того, хто помер в явної спротиві Йому. Який він тобі батько, якщо він проливав кров посланців Отця Небесного і не розкаявся в цьому? І тут немає нічого жорстокого і несправедливого. Перед лицем Бога навіть закон, даний Самим Богом, втрачає свій колишній сенс. Перед лицем животворящого Духа він стає лише смертоносними буквами. Тоді служіння цим «буквам, накресленим на каміннях, було . славно». А тепер це «прославлене навіть не виявляється славним», «з причини слави наступного‚ яка переважає». От як виглядає навіть святе, якщо воно виявиться поряд з самим Джерелом святості. Ким же стають ті, що вступили в протиборство з Ним? – «35 Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі», – говорить їм Господь. Навіть із засудженням називаючи когось отцем, ми тим самим оголошуємо себе членами певного роду. І не дай нам Бог опинитися в тому роді, про який, перерахувавши всілякі біди, Господь говорить: «36 Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей». «Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли»! І треба виходити зі все того, над чим тяжіє прокляття, йти від тих, кому Господь сказав : «38 Ось лишається вам дім ваш пустий», – виходити з роду нечестивих, і входити в рід праведних, «13 які не від крови, не від похоті плотської, не від хотіння чоловічого, а від Бога народилися» (Ін.1: 13).

_____ Мф.23: 29-39

29 Горе вам, книжники і фарисеї, лицеміри, що будуєте гробниці пророкам і оздоблюєте пам’ятники праведникам, 30 і говорите: якби ми були у дні батьків наших, то не були б спільниками їхніми у проливанні крови пророків. 31 Тим ви самі свідчите проти себе, що ви сини тих, які вбивали пророків. 32 І ви доповнюєте міру зла батьків ваших. 33 Змії, поріддя єхиднове! Як утечете ви від суду вогню геєнського? 34 Тому ось Я посилаю до вас пророків, і мудрих, і книжників. І ви одних уб’єте і розіпнете, а інших будете бити в синагогах ваших і гнати з міста до міста. 35 Нехай прийде на вас уся кров праведна, пролита на землі, від крови Авеля праведного до крови Захарії, сина Варахії, якого вбили між храмом і жертовником. 36 Істинно кажу вам, що все це прийде на рід цей. 37 Єрусалиме, Єрусалиме, що вбиваєш пророків і камінням побиваєш посланих до тебе! Скільки разів хотів Я зібрати дітей твоїх, як птах збирає пташенят своїх під крила, і ви не схотіли! 38 Ось лишається вам дім ваш пустий. 39 Бо кажу вам: не побачите Мене віднині, доки не скажете: благословен, Хто йде в ім’я Господнє!

_____2 Кор.3: 4-12

4 Таку впевненiсть ми маємо в Бозi через Христа. 5 Hе тому, що ми самi здатнi були помислити щось вiд себе, нiби вiд себе, але здiбнiсть наша вiд Бога. 6 Вiн дав нам здiбнiсть бути служителями Hового Завiту, не букви, але духу, тому що буква вбиває, а дух животворить. 7 Якщо ж служiння смерти‚ накреслене буквами на каменях, було таке славне, що сини Ізраїлевi не могли дивитися на обличчя Мойсеєве внаслiдок минущої слави обличчя його, — 8 то чи не значно славнiшим має бути служiння духа? 9 Бо коли слу­жiння осуду — славне, то тим бiльше ряснiє славою служiння виправдання. 10 Та прославлене навiть не є славним iз цього боку, з причини слави наступного‚ яка переважає. 11 Бо, якщо славне те‚ що минає, тим славнiше те‚ що триває. 12 Маючи таку надiю, ми дiємо з великим дерзновенням.

Прокоментуй! »

Ваш вiдгук