Жов
07
2018

Про багатих, про тих, що ремствують і про нерішучих

Понеділок. Седмиця 20 – та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В’ячеслав Резніков

Аудіо(МП 3):

Лк.6 :24 -30

Флп.2 :12 -16

У переказі євангеліста Луки Господь у Своїй Нагірній проповіді прорікає крім «блаженств» ще й «біди»: «Горе вам, багаті, бо ви вже одержали свою втіху. Горе вам, ситі нині, бо будете голодувати. Горе вам, що смієтесь тепер, бо будете плакати і ридати»! Як бачимо, «горе» не просто багатим, але при цьому ще й тим, що потішаються  – пересичено і самовдоволено. Бо така людина ніколи не підведе, разом з пророком Давидом, очі свої «очі наші — до Господа Бога нашого, аж поки помилує нас» ( Пс.122 ). Самовдоволеному багатієві здається, що він «розбагатів, і ні в чому не має потреби». Але Господь говорить йому : «а не знаєш, що ти нещасний і жалюгідний, і вбогий, і сліпий, і голий» (Откр.3:17). Премудрий Соломон молив Бога : «…багатства не давай мені, годуй мене насущним хлібом, щоб, переситившись, я не зрікся Тебе і не сказав: «хто Господь?» (Притч.30:9). Дійсно, «істинно кажу вам, що тяжко багатому ввійти у Царство Небесне» ( Мф.19 : 23).

Але чи достатньо бути бідним; чи достатньо зовні бути діячом заповідей Божих, щоб увійти туди? І бідних Апостол застерігає : «Усе робіть без нарікання й сумніву». І – працівникам каже: «Робіть усе без… сумніву». У перенесенні бідності і приниженні має бути радісне почуття, що йдеш прямим, Христовим шляхом до спасіння. Адже якщо навіть коли підставляєш праву щоку після удару по лівій, а в серці при цьому ремствування і зневіра, – то ніякій ти не подвижник, а – жалюгідний раб. Тільки безсилля змушує тебе коритися. Відома розповідь з Патерика, як жили мати і дві дочки. Життя матері пройшла в бідності та стражданнях. І раптом після її смерті було відкрито, що вона не з Богом! – Тому що несла свій хрест з постійним наріканням. Спасительна лише добровільна жертва. Тому-то в Життєписах мучеників за віру завжди чітко бачимо момент вільного вибору. Мучителі пропонують: вчини проти совісті і – будете живі. А вони вільно обирають смерть, а не зречення Христа.

А хто має сумнів, за словами апостола Якова, «подібний до морської хвилi, яку вiтер» (Як.1:6). Такий, якщо і робить щось по-видимості добре, то – не стільки по свідомому і вільному вибору, скільки – під тиском зовнішніх сил, або з елементом користі. А Господу угодна жертва чиста і непорочна.

Так що багатому треба частіше роздумувати про тлінність усього земного, згадуючи слова Апостола Якова : «Послухайте ви, багатії; плачте і ридайте від лютих бід ваших, що наближаються до вас. Багатство ваше згнило, і одяг ваш поточений міллю. Золото ваше і срібло поіржавіло, та іржа їх буде свідчити проти вас і з’їсть плоть вашу, як вогонь: ви придбали собi скарб на останнi днi» (Як.5:1 -3).

Тому, хто у сумнівах, треба частіше питати свою совість: що ж я роблю? Якщо добре, то чому сумніваюся? А якщо зле, то чому роблю?.. Одного разу преподобному Саві Освященому в пустелі з’явився диявол у вигляді лева, який то наскакував, то задкував від нього. Сава запитав: якщо Бог зміцнив тебе на мене, то чого відступаєш? А якщо ні, то чого даремно набігаєш?

А плачливому і сумному, але терплячому, може бути, треба повстати проти обставин і «підвестися на них, зломити протиборством». Все-таки буде праця, перемога над боягузтвом, і не буде лицемірного обману інших, та й у першу чергу самого себе.

____________________________

СЕДМИЦА 20-Я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ

Понедельник

О богатых, о ропщущих и о сомневающихся

Лк.6:24-30

Флп.2:12-16

В пересказе евангелиста Луки Господь в Своей Нагорной проповеди изрекает кроме «блаженств» еще и «горе»: «Горе вам, богатые! ибо вы уже получили свое утешение. Горе вам, пресыщенные ныне! ибо взалчете. Горе вам, смеющиеся ныне! ибо восплачете и возрыдаете». Как видим, «горе» не просто богатым, но при этом еще и – пресыщенным, и – самодовольно смеющимся. Потому что такой человек никогда не возведет, вместе с пророком Давидом, очи свои «ко Господу Богу нашему, дондеже ущедрит ны» (Пс.122). Самодовольному богачу кажется, что он «разбогател, и ни в чем не» имеет «нужды». Но Господь говорит ему: «…а не знаешь, что ты несчастен и жалок и нищ» (Откр.3:17). Премудрый Соломон молил Бога: «…богатства не давай мне, – питай меня хлебом насущным, дабы пресытившись, я не отрекся от Тебя и не сказал: «кто Господь?» (Притч.30:9). Действительно, «трудно богатому войти в Царство Небесное» (Мф.19:23).

Но достаточно ли быть бедным, достаточно ли внешне быть делателем заповедей Божиих, чтобы войти туда? И бедных Апостол предостерегает: «все делайте без ропота». И – делателям говорит: «Все делайте без… сомнения». В перенесении бедности и унижения должно быть радостное чувство, что идешь прямым, Христовым путем к спасению. А если даже подставляешь правую щеку после удара по левой, а в сердце при этом ропот и уныние, то никакой ты не подвижник, а – жалкий раб. Только бессилие заставляет тебя покоряться. Известен рассказ из Патерика, как жили мать и две дочери. Жизнь матери прошла в бедности и страданиях. И вдруг после ее смерти было открыто, что она не с Богом! – Потому что несла свой крест с постоянным ропотом. Спасительна лишь добровольная жертва. Потому-то в житиях мучеников за веру всегда четко видим момент свободного выбора. Мучители предлагают: поступи против совести и – живи. А он свободно избирает смерть, нежели измену Христу.

А сомневающийся, по словам апостола Иакова, «подобен морской волне, ветром поднимаемой и развеваемой» (Иак.1:6). Такой, если и делает что-то по-видимому доброе, то – не столько по сознательному и свободному выбору, сколько – под напором внешних сил, или с элементом корысти. А Господу угодна жертва чистая и непорочная.

Так что богатому надо чаще размышлять о бренности всего земного, вспоминая слова Апостола Иакова: «Послушайте вы, богатые: плачьте и рыдайте о бедствиях ваших, находящих на вас. Богатство ваше сгнило, и одежды ваши изъедены молью. Золото ваше и серебро изоржавело, и ржавчина их будет свидетельством против вас и съест плоть вашу, как огонь: вы собрали себе сокровище на последние дни» (Иак.5:1-3).

Сомневающемуся надо чаще спрашивать свою совесть: что же я делаю? Если доброе, то почему сомневаюсь? А если злое, то почему делаю?.. Однажды преподобному Савве Освященному в пустыне явился диавол в виде льва, который то наскакивал, то пятился от него. Савва спросил: если Бог укрепил тебя на меня, то что пятишься? А если нет, то что понапрасну наскакиваешь?

А ропотному и унылому терпеливцу, может быть, надо воспротивиться обстоятельствам и «ополчась на них, сломить противоборством». Все-таки будет труд, победа над трусостью, и не будет лицемерного обмана других, да и в первую очередь самого себя.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.