Кві
14
2018

Про блаженне невір’я

Седмиця 2-а після Пасхи. Неділя (Фоміна неділя Антипасхи)

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Ін.20:19 – 31 Діян.5:12–20

Перше воскресіння після Пасхи носить назву: «Неділя про Фому». Через сім днів після явлення усім апостолам Господь з’явився ще раз – заради одного Фоми, якого тоді не було з усіма. «Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю». Але як він міг не повірити побратимам? Чому за своє вперте невір’я Фома заслужив найбільший дар, а не зразкове покарання?

Про Фому сказано дуже небагато, але все це – дуже важливе. Коли Господь дізнався про смерть Лазаря і зібрався йти до Юдеї, Він сказав учням: «Лазар помер; і радію за вас, що Я не був там, щоб ви увірували; але ходімо до нього» (Ін.11:14 -15). А що значить «ходімо до нього», якщо Лазар мертвий і якщо іудеї шукають убити і Самого Ісуса? Фома відразу все зрозумів і рішуче сказав: «ходімо й ми і помремо з Ним» (Ін.11: 16). Такі слова почуєш не часто, і такі слова не забувають ні люди, ні Бог.

А ось слова «якщо не побачу», «не повірю», – доводиться чути постійно. Але, як правило, їх вимовляють люди, які самі не шукають Бога, не шукають істину і не збираються ні з ким і ні за кого вмирати. Такому Господь ніколи не з’явиться, щоб не викликати прямого богохульства, коли нікуди сховатися від незаперечної істини.

Господь з’явився Хомі, тому що Фома готовий був, ще навіть не знаючи про перемогу над смертю, померти разом з Ісусом. Фома ще тоді вирішив для себе: якщо Ісуса з ним не буде, то нема чого жити.

Господь з’явився, як і в перший раз, і одразу звернувся до Томи: «дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним». І Фома тільки й міг вигукнути: «Господь мій і Бог мій»! Після цього Господь сказав як би з докором: «ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували». Але – що для Фоми цей докір, коли він весь охоплений радістю – знову бачити Вчителя? Тепер він готовий і на будь-які страждання, щоб тільки довести Йому свою любов.

Але й нам Господь обіцяє блаженство, якщо ми, не бачачи, будемо намагатися увірувати в Нього, якщо зрозуміємо, що питання віри і невіри, це питання життя і смерті. Адже блаженство в тому і полягає, щоб зустріти Христа не як доказ того, що Він є, але як довгоочікуваного гостя, за яким стомилося серце, і без якого неможливо жити.

Тому – блажен Фома, котрий нарешті побачив і повірив, і блаженні всі, котрі не бачили, але теж увірували і що чекають в надії.

____

Ін 19:20-31

20 Сказавши це, Він показав їм руки, і ноги, і ребра Свої. Ученики зраділи, побачивши Господа. 21 Ісус же сказав їм вдруге: мир вам! Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас. 22 Сказавши це, Він дихнув і говорить їм: прийміть Духа Святого. 23 Кому відпустите гріхи, тим відпустяться, на кому залишите, залишаться. 24 Фома ж, один з дванадцятьох, який звався Близнюком, не був тут з ними, коли приходив Ісус. 25 Інші ученики сказали йому: ми бачили Господа. Він же сказав їм: якщо не побачу на руках Його рани від цвяхів і не вкладу пальця мого в рани від цвяхів, і не вкладу руки моєї в ребра Його, не повірю.

26 Через вісім днів ученики Його знову були в домі, й Фома з ними. Прийшов Ісус, коли двері були замкнені, став посеред них і сказав: мир вам! 27 Потім говорить Фомі: дай палець твій сюди і подивись на руки Мої; подай руку твою і вклади в ребра Мої, і не будь невірним, але вірним. 28 Фома у відповідь сказав Йому: Господь мій і Бог мій! 29 Ісус говорить йому: ти повірив, тому що побачив Мене; блаженні ті, що не бачили й увірували.

30 Багато інших чудес сотворив Ісус перед учениками Своїми, про які не написано в цій книзі. 31 Це ж написано, щоб ви увірували, що Ісус є Христос, Син Божий, і, віруючи, мали життя в ім’я Його.

______

Діянь 5:12-20

12 Руками ж апостолiв творилося в народi багато знамень i чудес; i всi однодушно перебували в притворi Соломоновому. 13 Iз стороннiх же нiхто не наважувався прилучитися до них, а народ величав їх. 14 А вiруючих усе бiльше й бiльше приєднувалося до Господа, багато чоловiкiв та жiнок, 15 так що й на вулицi виносили недужих і клали на постелях та лiжках, щоб хоч тiнь Петра, який проходив, осiнила кого з них. 16 До Єрусалима також сходилося багато людей з навколишнiх мiст, якi приносили хворих та одержимих нечистими духами, i всi зцi­лялися.

17 А первосвященик i з ним усi, якi належали до єресi саддукейської, сповнилися заздрощiв, 18 наклали руки свої на апостолiв i кинули їх до загальної в’язниці. 19 Ангел же Господнiй уночi вiдчи­нив дверi в’язницi i, вивiвши їх, сказав: 20  «Iдiть i, ставши у храмi, говорiть до народу всi цi слова життя».

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.