Тра
11
2018

Про Бога і богів

Субота. Седмиця 5-та після Пасхи.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Діян.15:35 – 41; Ін.10:27 – 38

Продовжуючи бесіду про Доброго Пастиря, Господь сказав: «Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною». Взагалі можливість спілкування – велика таємниця. Ми ніколи не могли б чути, розуміти, співчувати один одному, якби не вийшли з рук єдиного Творця. «Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх», – говорить Господь. Наш Творець дав нас один одному. Ми можемо говорити і чути, тому що Він дав кожному і уста, і вуха. І в наших душах Він ніби натягнув однакові струни. І коли душа чує, струни її звучать, і вона погоджується, співчуває і відповідає.

Але це – про людей, про істот однієї природи. А хіба не справедливо обурилися іудеї, коли почули: «Я і Отець — єдине», де «Я» – видима людина, а «Отець» – невидимий і Всемогутній Бог? Що спільного у Творця з творінням, і як же вони можуть з’єднатися в єдине? Отже, «каміння схопили юдеї» і сказали Чоловікові Ісусу: «не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом».

І тоді Ісус не став захищати Свою Божественну гідність, але несподівано заговорив про гідність людську. Він нагадав вісімдесят перший псалом, де є такі таємничі слова: «Бог став у сонмі богів, посеред них, щоб богів судити… Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі»… Іудеї, звичайно ж, ніколи не заперечували, що слово Боже звернене було до їхнього народу. Але ж треба йти до кінця: якщо струни людської душі можуть відгукуватися і на Божественні звуки, – значить, в цих струнах – Божественний лад. І якщо Сам Бог – Бог по єству, то людина – бог по благодаті. Бог і створив Людину саме «за образом Своїм, за образом Божим створив її» (Бут.1: 27). Людина, поки не згрішила, могла буквально бачити і чути «Господа Бога, Який ходив по раю під час прохолоди дня» (Бут.3: 8). І можливості людини безмежні: «Хто вірує в Мене, діла, які творю Я, і він створить, і більше цих створить» (Ін.14: 22). «Чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги? Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, — чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий»?

Але чи тільки за це уявне богохульство підняли іудеї на Господа камені? А чи можуть взагалі ці слова, «ви боги», навіть правильно поняті, викликати в людині «почуття законної гордості»? Чи легко чути «ви боги», і бачити дійсну глибину свого падіння? Чи легко чути, що душа твоя, яка створена, щоб вмістити Творця, – насправді безнадійно наповнена всяким мотлохом? Так хочеться покласти собі межі, робити «від цих до цих» і спокійно чекати за це належної нагороди!..

Але Бог, Якій став Людиною, нещадно звеличує нашу людську природу, кажучи: «Я і Отець – одно». Посеред нас, як серед рівних Собі, Бог «у сонмі богів» стоїть і справедливо докоряє: «Доки будете судити неправедно і догоджати грішникам»? «Я сказав: ви — боги і сини Всевишнього всі, але вмираєте, як люди, і, як кожен князь, падаєте». Подумати тільки: Він дорікає в тому, що ми вмираємо, як дорікають в якомусь звичайному непорядному вчинку! Наскільки ж чужа смерть нам за єством, і наскільки своєю, невід’ємною, зробили ми її своїми гріхами!

Знайдемо ж у собі, для початку, силу і рішучість – прийняти це своє первозданне людське достоїнство. І, значить, – з усією відповідальністю прийняти всю ганьбу свого падіння, ганьбу жалюгідного нинішнього життя і жалюгідного вмирання. І при цьому не станемо бігти, ховатися від імені Божого, як наші прабатьки. Смиренно і мужньо скажімо Йому ті слова, якими закінчується вісімдесят перший псалом, і безпосередньо починається свято Пасхи, свято перемоги над смертю: «Воскресни, Боже, суди землю, бо Ти успадкував усі народи».

____Діян.15:35 – 41

35 Павло ж i Варнава жили в Антиохiї, навчаючи i благовiстячи разом з багатьма iн­шими слово Господнє.

36 Через деякий час Павло сказав Варнавi: «Ходiмо знов i вiдвi­даємо братiв наших по всiх мiс­тах, де ми проповiдували слово Господнє, як вони живуть». 37 Вар­нава ж захотiв узяти з собою Iоана, званого Марком, 38 але Пав­ло вважав, що не слiд брати з со­бою того, хто вiдстав вiд них у Памфилiї i не пiшов з ними на дiло, на яке вони були послані. 39 Це призвело до незгоди, так що вони розлучилися один з одним; i Варнава, взявши Марка, вiдплив до Кiпру; 40  а Павло, обравши собi Силу, пiшов, ввiрений братiєю благодатi Божiй, 41 i проходив через Сирiю i Киликiю, утверджуючи церкви.

____ Ін.10:27 – 38

 27 Вівці Мої голосу Мого слухаються, і Я знаю їх; і вони йдуть за Мною. 28 І Я дам їм життя вічне, і не загинуть повік; і ніхто не викраде їх з руки Моєї. 29 Отець Мій, Який дав Мені їх, більший за всіх, і ніхто не може викрасти їх з руки Отця Мого. 30 Я і Отець — єдине. 31 Тут знов юдеї схопили каміння, щоб побити Його. 32 Ісус відповів їм: багато добрих діл показав Я вам від Отця Мого; за яке з них хочете побити Мене камінням? 33 Юдеї сказали Йому у відповідь: не за добрі діла хочемо побити Тебе камінням, а за богохульство і за те, що Ти, будучи людиною, робиш Себе Богом. 34 Ісус відповів їм: чи не написано в законі вашому: Я сказав, що ви боги? 35 Якщо назвав богами тих, до кого було слово Боже, і не може порушитись Писання, — 36 чи Тому, Якого Отець освятив і послав у світ, ви говорите, що богохульствує, бо сказав: Я Син Божий? 37 Якщо Я не творю діл Отця Мого, не вірте Мені; 38 а якщо творю, то, коли не вірите Мені, вірте ділам Моїм, щоб пізнати і повірити, що Отець в Мені і Я в Ньому.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.