Жов
10
2017

Про Бога і Божу людину

Вівторок. Седмиця 19- та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

 Аудіо(МП 3):

Флп.1:8-14; Лк.5:12 -16

Коли Господь зцілив прокаженого, Він звелів йому по-перше «нікому не говорити», а по-друге – «піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей». Але тим більше розійшлася «чутка про Нього, і сходилося до Нього безліч народу послухати і зцілитися від Нього від недуг своїх. Він же відходив у безлюдні місця і молився».

У житті подальших учнів Христових, преподобних і богоносних отців, бачимо щось подібне. Як тільки подвижник досягає духовної висоти, Бог відкриває дорогу в його усамітнення. І приходять не тільки ті, хто хотів би навчитися йти тісним шляхом, а й ті, хто хотів би розширити свій шлях, який Божа воля стискає. І, як колись Христос, так і у всі часи – Божа людина не відкидає і таких. Сама добровільно несе тягар хвороби – а інших вона зцілює. Сама прагне зміцнення перед Богом у відлюдній молитві – а приглядається до самих звичайних людських справ. Одного разу до преподобного Амвросія Оптинського прийшла селянка з проханням помолитися про її індиків, і він обіцяв. І сказав тим, хто оточував – «адже в цих індиках все її життя»! Де справжня духова висота, там немає зарозумілого презирства до немічного.

І як Сам Господь, так і Божа людина не хоче, щоб про неї йшла чутка. Чуда вона намагається здійснювати потаємно, наприклад, посилає омитися в такому-то джерелі. Як і Сам Господь одного разу послав сліпонародженого до купальні Силоам (Ін.9:7). А якщо вже неможливо приховати силу своєї молитви, то така людина, як і Господь, щиро просить не розголошувати про це.

Зціленим вона говорить те ж, що в різних випадках говорив Господь: «віра твоя спасла тебе» (Мф.9: 22). Або: «ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого» (Ін. 5:14). І головне, як сьогодні ми чули, Господь велів очистися прокаженому і «піти показатися священикові і принести жертву за очищення своє, як повелів Мойсей». І не якомусь особливому, але – просто священику.

Новозавітному священикові дано незрівнянно більше, ніж старозавітному. Йому дано воістину, а не умовно прощати гріхи і з’єднувати людину з Богом. Своїм життям він повинен являти образ Ісуса Христа. Але все-таки священство не породжується особистими якостями, а дається в єпископському рукопокладенні. І Божа людина, яка як раз здійснила в собі образ Христа, – яка напоумила, або зцілила когось, посилає його «показатися священикові», який служить поблизу і у якого можна буде регулярно сповідатися, просити поради та молитов про себе.

Звичайно, далеко не від усякого священика почуєш те, що Филип’яни чули від Апостола Павла: «Бог — свідок, що я люблю всіх вас любов’ю Ісуса Христа і молюся за те, щоб любов ваша ще більше і більше зростала». Але за те у нас є і Святе Письмо, і безліч прикладів життя істинних християн. Подивися у все це, як у дзеркало, і постарайся вийняти колоду із свого ока. І знову «покажися священикові». Адже відоме прислів’я: «який піп, такий і прихід», має і зворотну дію. Над усіма нами Всезнаючий і Всемогутній Господь. І Він дасть гідним людям гідного пастиря. Одного мудрого старця минулого століття запитали: «Чому зараз немає таких наставників, як раніше»? Він відповів: «Тому що зараз немає істинних послушників, готових приймати навчання і жити за ним».

Тому – і віруй, і не гріши, і будь зі священиком. І якщо сам будеш старанний, то Господь надихне і твого пастиря серйозніше ставитися до своїх обов’язків. А якщо він буде завзятий у недбальстві, то Господь відкине його, і хоч з каменя (Лк.3:8) поставить тобі іншого, якого ти гідний, і який гідний тебе на славу Божу і на спасіння вам обоїм.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.