Лис
04
2018

Про чудеса і про віру

Понеділок Седмиці 23-ої

Скачать аудіо:

В’ячеслав Резніков. Проповіді на кожний день. Лк.10 :22 -24 1 Сол.1 :1 -5

Одного разу Господь сказав: «усе передав Мені Отець Мій; і ніхто не знає, хто є Син, тільки Отець; і хто є Отець, знає тільки Син і той, кому Син хоче відкрити». Після цього Господь, «звернувшись до учеників, сказав їм осібно: блаженні очі, які бачать те, що ви бачите!». Тим же, хто маючи очі і не бачать, – Господь докоряє такими словами : «Якби Бог був Отець ваш, ви б любили Мене, бо Я від Бога вийшов і прийшов » (Ін.8 : 42). Значить, як Син відкриває Отця, так само і Отець відкриває Сина; і люди, які приходять до Ісуса Христа, не стільки пізнають чуже і незнайоме, скільки пізнають рідне.

Так само мислить і Апостол Павло. «Ми дякуємо Богові за всіх вас», «знаючи про ваше обрання», – пише він Солунянам. «Тому що наша Євангелія не була для вас тільки у слові, а й у силі». Виходить, що в чудесах Апостол бачив не стільки причину звернення людей, скільки – свідчення, «підтвердження» того, що вони вже обрали Бога, і самі Їм обрані.

Хоча і диво здатне народжувати віру. Після перетворення води на вино «увірували в Нього учні Його» (Ін.2 : 11). А іноді Апостол пише з гірким докором : «Стільки чудес сотворив Він перед ними, і вони не вірували в Нього» (Ін.12 : 37)! Але частіше – перше, ніж створити диво, Господь вимагав віри. Перш ніж повернути зір сліпцям, Він запитав: « Чи ж вірите ви, що Я можу це зробити» (Мф.9 : 28)? Також Іаіру, коли принесли звістку про смерть дочки, Господь сказав : «Не бійся, тільки віруй» (Мк.5 : 36). А прийшовши до Своєї батьківщини, Він « не вчинив тут чуд багатьох через їхню невіру » (Мф.15 : 38) …

Справа в тому, що людина – не дзеркало, що просто відбиває щось; і не папір, на якій пиши що хочеш. Бог « просвічує кожну людину, що приходить у світ» (Ін. 1 : 9), і людина несе в собі цю таємничу печатку Божественного одкровення. Бог вдихнув (устами Своїми) у людину душу живу, і ця душа повинна пам’ятати, заради чого створена, і з Ким повинна бути в союзі любові. У тому-то й жах, що Той, Хто створив людину «прийшов до своїх, і свої Його не прийняли». Це незбагненно і протиприродно. Але зате «тим, які прийняли Його, що вірують в ім’я Його, дав силу дітьми Божими бути» (Ін. 1 : 12). Господь чудесами намагався пробуджувати тих, хто майже забув про свою небесну вітчизну. Але з іншого боку, якщо диво відбувалося, – це було свідченням, що перед Господом душі, які все-таки пам’ятають, з Чиїх вуст вийшли, які разом з усіма давніми благочестивими царями і пророками саме «бажали бачити» «і чути».

Чудо і віра завжди поруч, як Бог і людина. Чудо, це – все, що робить Бог. Це і створення світу, і встановлення в ньому певного порядку. Це і промисел про усе творінні, і – особливий, про кожну людину. Але тільки віра здатна впізнати диво, як диво, а не як «природнє», просто ще « науково » не пояснене.

І дай Бог, щоб і віра наша і бачила, і народжувала чудеса, і щоб чудеса ці ще більш оживляли і зміцнювали нашу віру.

____________________________

СЕДМИЦА 23-Я ПО ПЯТИДЕСЯТНИЦЕ

Понедельник

О чудесах и о вере

Лк.10:22-24

1 Сол.1:1-5

Однажды Господь сказал: «Все предано Мне Отцом Моим; и кто есть Сын, не знает никто, кроме Отца, и кто есть Отец, не знает никто, кроме Сына, и кому Сын хочет открыть». После этого Господь, «обратившись к ученикам, сказал им особо: блаженны очи, видящие то, что вы видите». Тех же, кто имея очи не видит, – Господь укоряет такими словами: «Если бы Бог был Отец ваш, то вы любили бы Меня, потому что Я от Бога исшел и пришел» (Ин.8:42). Значит, как Сын открывает Отца, так же и Отец открывает Сына; и люди, приходящие к Иисусу Христу, не столько познают чужое и незнакомое, сколько узнают родное.

Так же мыслит и Апостол Павел. «Всегда благодарим Бога за всех вас», «зная избрание ваше», – пишет он Фессалоникийцам. «Потому что наше благовествование у вас было не в слове только, но и в силе». Получается, что в чудесах Апостол видел не столько причину обращения людей, сколько – свидетельство, «удостоверение» того, что они уже избрали Бога, и сами Им избраны.

Хотя и чудо способно рождать веру. После превращения воды в вино «уверовали в Него ученики Его» (Ин.2:11). А иногда Апостол пишет с горьким укором: «Столько чудес сотворил Он пред ними, и они не веровали в Него» (Ин.12:37)! Но чаще – прежде, чем сотворить чудо, Господь требовал веры. Прежде чем вернуть зрение слепцам, Он спросил: «веруете ли, что Я могу это сделать» (Мф.9:28)? Также Иаиру, когда принесли весть о смерти дочери, Господь сказал: «Не бойся, только веруй» (Мк.5:36). А придя в Свое отечество, Он «не совершил там многих чудес по неверию их» (Мф.15:38)…

Дело в том, что человек не зеркало, просто отражающее нечто; и не бумага, на которой пиши что хочешь. Бог «просвещает всякого человека, приходящего в мир» (Ин.1:9), и человек несет в себе эту таинственную печать Божественного просвещения. Бог вдунул душу живую, и эта душа должна помнить, ради чего создана, и с Кем должна быть в союзе любви. В том-то и ужас, что Сотворивший человека «пришел к своим, и свои Его не приняли». Это непостижимо и противоестественно. Но зато «тем, которые приняли Его, верующим во имя Его, дал власть быть чадами Божиими» (Ин.1:12). Господь чудесами старался пробуждать тех, кто почти забыл о своем небесном отечестве. Но с другой стороны, если чудо совершалось, – это было свидетельством, что перед Господом души, которые все-таки помнят, из Чьих уст вышли, которые вместе со всеми от века благочестивыми царями и пророками именно «желали видеть» «и слышать».

Чудо и вера всегда рядом, как Бог и человек. Чудо, это – все, что делает Бог. Это и сотворение мира, и установление в нем определенного порядка. Это и промысел о всем творении, и – особый, о каждом человеке. Но только вера способна опознать чудо, как чудо, а не как «естественное», просто еще «научно» не объясненное.

И дай Бог, чтобы и вера наша и видела, и рождала чудеса, и чтобы чудеса эти еще более оживляли и укрепляли нашу веру.

 

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.