Гру
05
2017

Про дитинство і багатство. В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Середа. Седмиця 27-ма після П’ятидесятниці

Аудіо(МП 3):

Проповіді на кожний день. В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Про дитинство і багатство.

Лк.18:15 – 17, 26-30  1 Тім.5:22 – 6: 11

Жінки приносили до Ісуса Христа «і дітей, щоб Він доторкнувся до них; а ученики, бачачи те, боронили їм». Чому докоряли? Багато хто і зараз вважають, що спілкування з Богом, участь у церковному житті, можливі тільки для свідомих, дорослих людей. А може бути, просто тому, що – бігають, шумлять, відволікають. Господь же схвалив – не ревнощі учнів про тишу, але – наполегливе прагнення матерів. Хоча б піднести своїх дітей до Нього, хоча б, як кажуть, «докласти» їх до святині. «Пустіть дітей приходити до Мене і не забороняйте їм; бо таких є Царство Боже». І потім додав: «Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього». Учні, збентежені велінням вчитися у нерозумних дітей, з острахом і здивуванням запитали: «то хто ж може спастися?»

Але, строго кажучи, це питання було задано не відразу після розмови про дітей. У сьогоднішньому «зачалі» – так званому «переступі», –  пропущена розповідь про багату і добру людину, яка з сумом відійшла від Господа. Бо почув, що для входу в Царство Небесне йому необхідно продати все і роздати жебракам. Господь сказав про нього: «як важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже!» Саме тут учні жахнулися: «то хто ж може спастися»?!

Той, хто колись встановив читати це «зачало» з «переступом», гостро відчував однакову трудність двох завдань: стати як діти, і – залишити багатство. Апостол навіть говорить, що «корінь усього лихого є сріблолюбство, віддавшись якому, деякі ухилилися від віри і самі себе віддали багатьом скорботам» (1 Тім.6:10). Апостол нагадує, що «Бо ми нічого не принесли у світ: явно, що нічого не можемо і винести з нього. Маючи їжу й одяг, будьмо задоволені тим. А хто бажає збагачуватися‚ впадає у спокусу і в тенета і в багато які безрозсудні і шкідливі похоті, що приводять людей до бідування і загибелі».

Хто вирішується все роздати, той ніби заново народжується в світ, як дитина, оголений, беззахисний, що залежить від інших. Як же це важко! Тут і викликнеш разом з учнями: «Хто ж тоді може спастися»?! Але Господь утішає: «неможливе для людей — можливе для Бога». І правда: зумів же Він без нашої допомоги народити нас в це життя! Зможе народити і на життя вічне, якщо тільки будемо слухняно триматися «здорового глузду» «і вченню благочестя» Його. Як то завжди радісно, коли народжується нова людина – чи для цього життя, чи для Царства Небесного!

Тому тільки та оселя, де є і люди похилого віку, які готуються «Туди», і малі діти, що недавно прийшли «Сюди», – є по – справжньому повний, живий дім.

_______________

◄ День 321 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

«Хто не прийме Царства Божого, як дитя, той не ввійде в нього» (Лк.18: 17). Як же це приймати – «як дитя»? А от як: у простоті, повним серцем, без розмірковувань. Розумовий аналіз недоречний в області віри. Він може мати місце тільки напередодні у передчутті її. Як анатом все тіло розкладає до дрібниць, а життя не бачить, так і розум – скільки не міркує, сили віри не осягає. Віра сама дає споглядання і відання, які в цілому представляють віру. Вона цілком задовольняє всім потребам нашого єства, і зобов’язує свідомість, совість серця прийняти віру. Вони і приймають, і прийнявши, не хочуть вже відстати від неї. Тут відбувається теж, що з тим, хто отримав досвід прийняття приємної здорової їжі. Скуштувавши одного разу, він буде її вживати. Хімія ні раніше ні опісля не помічниця йому в цьому переконанні. Переконання його засноване на особистому досвіді, безпосередньо. Так і віруючий знає істинність віри безпосередньо. Сама віра вселяє в ньому непохитне переконання, що вона віра. Як же після того віра буде вірою розумною? У тому і розумність віри, щоб безпосередньо знати, що вона віра. Розум тільки псує справу, охолоджуючи віру і послаблюючи життя за вірою. А головне, гордує і возноситься; тим самим – відганяє благодать Божу, – що і є для християн найбільше зло.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.