Сер
05
2017

Про ходіння над безоднею

Неділя. Седмиця 9-та після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП3):

Мф.14:22-34  1 Кор.3:9-17

Одного разу Господь Ісус Христос звелів Своїм учням «сісти в човен і пливти раніше за Нього на той бік» Генісаретського озера, а Сам «зійшов на гору помолитися на самоті; і ввечері залишився там один. А човен був уже на середині моря, і било його хвилями, бо вітер був супротивний. У четверту ж сторожу ночі пішов Ісус до них, ідучи по морю».

Страшно бачити порушення звичного ходу речей. Страшно, коли не діють цивільні закони. А вже коли перестають діяти закони фізичні, – в серці починається невимовна паніка. Ось і Апостоли, коли побачили Господа, що йде по воді, «стривожились і говорили: це привид. І зі страху закричали».

А між тим, що правильніше: вірити в тверду непорушність матерії і її законів, або – пам’ятати, що все текуче і примарно, що все готово в будь-яку мить бути вкинутим у бездну, поглинутися, бути спаленим? Тим більше, Сам Господь сказав, що колись так і буде, що «І враз… сонце померкне, і місяць не дасть світла свого, і зірки спадуть з неба, і сили небесні захитаються» (Мф.24: 29). І це може статися в будь-який момент, і нікому не відкрито про часи і терміни.

Як і саму землю, за свідченням Писання, Бог чудесно «повісив… ні на чому» (Іов.26: 7), так і всякий людський крок є диво. Тому що він навіть не по воді, але – над вогняною безоднею.

Але коли Бог відкриває цю правду, то кожен крок стає ще й дивом віри в Того, Хто «не попустить вам, щоб ви були спокушені більше, ніж можете, але разом із спокусою дасть і полегшення, щоб ви могли перенести» (1Кор.10: 13). Далеко не кожен може відразу винести всю правду. Петро думав, що зможе, і сказав: «Господи! Якщо це Ти, звели мені прийти до Тебе по воді. Він же сказав: прийди. І, вийшовши з човна, Петро пішов по воді, щоб підійти до Ісуса. Побачивши ж сильний вітер, злякався і, коли почав тонути, закричав: Господи, спаси мене».

Якою же твердою має бути підстава нашої віри, той будинок, в якому нам належить жити, і той камінь, який лежить в його основі! Апостол пише про будівництво цього будинку: «Я, за даною мені від Бога благодаттю, як мудрий архітектор, поклав основу», тобто відкрив істину, сповістив все, що потрібно знати для порятунку. «А інший будує» на цій підставі, допомагає істину засвоювати. «Кожний пильнує, як він будує».

Ось ці слова особливо треба запам’ятати. Ми – Божий народ, а не стадо. Яким би мудрим і знаючим не здавався «духовний будівельник», – кінцева відповідальність лежить на кожному з нас. І кожен зобов’язаний перевіряти всяке почуте учительне слово – і Священним Писанням, і загально-церковним переказом, і міркуванням розуму, і голосом совісті. Щоб ніякий вовк в обличчі пастиря не міг «покласти іншої основи, крім покладеної, яка є Ісус Христос». Адже не комусь, а самому тобі йти по мосту твого спасіння через безодню твоєї погибелі. І тому ти зобов’язаний все зробити, щоб бути впевненим, що черговий твій крок не буде в порожнечу, і що рятівний Хрест Христовий завжди буде твоєю опорою….

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.