Лип
11
2018

Про горизонталі і вертикалі

Четвер. Седмиця 7-ма після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

1 Кор.7:24-35; Мф.15:12-21

Апостол радить новонаверненим: «У якому стані хто був покликаний, браття, у тому кожен і залишайся перед Богом».

Людина звикла пересуватися по поверхні. Вона схильна шукати причини своїх бід або у невдалому одруженні, або в тому, що у неї немає дружини, або в поганій професії, або у своєму соціальному стані.

Але ось людина почула, що глас Божий її прикликав. Що зробити насамперед? Щоб перший же крок не став помилковим, Апостол і радить, насамперед, залишатися на своєму місці. Наприклад, «з’єднався ти з жінкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жінки? Hе шукай жінки». Не шукай іншого стану. Шукай, як догодити Богу, якщо ти один. Або – як разом з Богом побудувати стосунки з дружиною, якщо вона в тебе є.

Але не всякий може раптом почати рухатися тільки по духовній вертикалі. Не всякий здатний раптом осягнути: як це – дбати «про Господнє»? І не всякий створений для сімейного життя. А справа спасіння не терпить насильства. Зупини птицю в повітрі, так вона не підніматися від цього почне, а падати. У старозавітні часи, наприклад, Бог деякий час Сам посилав Своєму народу вождів, званих «суддями». А вони просили: «постав над нами царя, щоб він судив нас, як в інших народів» (1 Цар.8: 5). І тоді Бог через пророка Самуїла, хоча і відкрив, які «скорботи за плоті» понесуть вони від цього, але все ж зробив за їх бажанням. І Апостол не загороджує шляху по прямій, він відразу обмовляється: «втім, якщо і оженишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить».  Допускається і розлучення, але тільки заради безшлюбності (1Кор. 7, 11). Тому що, зрештою, і з царем, і без царя, і в шлюбі, і поза шлюбом можна залишитися з Богом і спастись. Тому що і для царя, і для народу, і для чоловіка, і для дружини, все – тільки «в дотриманні заповідей Божих» (1Кор.7: 19).

А в наші дні особливо сильний дух часу. Нас, як порохняву, носить туди і сюди, не даючи зупинитися і одуматися. «Чи ще не зрозуміли, що все, що входить в уста, проходить у черево і виходить геть»? – Говорить Господь. А ми, дійсно, не розуміємо, і все шукаємо, все набуваємо, все влаштовуємо своє життя. «Проходить образ світу цього», – а ми все женемося за ним, як за примарою. «Час уже короткий», – а ми і душею, і тілом все ще там, де «сліпий веде сліпого». Апостол дає нам необтяжливу пораду. Він каже: живіть, як живете, робіть, що робите. Але – з однією умовою. «Ті, що мають жінок, нехай будуть так, ніби не мають їх». «Хто плаче, наче не плаче». «Хто радіє, наче не радіє». «Хто купує, наче не набуває». «Хто користується світом цим, наче не користується». Чи маєш дружину? Згадай, що Бог дав тобі її, Бог може і взяти в будь-який момент. Плачеш про щось? – Згадай про втіху, уготовану всім струдженим та обтяженим. Радієш через щось? – Згадай, що «Усі труди людини — для рота її, а душа її не насичується (Еккл.6: 7). Чи придбав що-небудь довгоочікуване? – Згадай, що, може бути, завтра покличе Господь, і нічого не візьмеш з собою…

І таким чином всякий твій крок по землі знайде як би противагу, і в твоїй душі утвориться як би зав’язь, як би ядро твоєї особистості, яка «ходить перед Богом». Як рабу необхідно відчути себе «вільним у Господі», так і вільному треба зрозуміти, що він – «раб Христовий» (1 Кор.7: 22), і твердо встати на обидві ноги перед нашим Господом, посеред потоку мирського життя….

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.