Тра
09
2018

Про істинного пастиря

Четвер. Седмиця 5-та після Пасхи.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Діян.14:20- 27; Ін.9:39 – 10: 9

Господь каже: «Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник. А хто входить у двері, той пастир овець. Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх». «За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу».

У цій притчі вівці – люди Господні, яких він захищає Своїм піклуванням. До пришестя Христового, це – народ іудейський, а потім – Його Свята Церква. Але це і – весь світ, всі люди; бо на кожному – образ і подоба Божа, і Господь хоче, щоб усі були в числі Його овець. Він добрий пастир Своєму стаду. Але Він же і – двері, що ведуть в овечий двір: «Істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям». Двері, це – перше, з чим стикаються, входячи в приміщення. Так і йдучи на служіння людям, щоб це служіння було на благо, треба спочатку долучитися Христу, і служіння своє справджувати з Його волі, Його ім’ям і в Його Дусі.

А хто входить іншим шляхом, той, як каже Писання, «злодій і розбійник». Навіть якщо з найкращих спонукань, але не по Божому покликанню, – неодмінно спіткає невдача. Це видно на прикладі святого Пророка Мойсея.

З дитинства він виховувався у дочки фараона, але от, вирішив послужити своєму народові. Одного разу він побачив, як єгиптянин б’є єврея. Мойсей заступився і вбив єгиптянина. Іншого разу він побачив, як двоє з його народу сваряться. Він вирішив розсудити і помирити їх, а у відповідь почув: «Хто поставив тебе начальником і суддею над нами? чи не думаєш убити мене, як убив [учора] єгиптянина»? (Вих. 2, 12) Почувши це, Мойсей злякався і втік. Так скінчилося його самовільне служіння. Вівці не впізнали його голосу. Після цього він сорок років був у вигнанні, одружився і збирався спокійно дожити свій вік. Але тут справдилися часи і терміни, і Господь Сам покликав його. Одного разу, коли Мойсей пас стадо, він побачив терновий кущ, який горів і не згорав, і з полум’я був до нього голос: «Мойсей! Мойсей!.. Я Бог батька твого, Бог Авраама, Бог Ісака і Бог Якова». (Вих. 3, 6) «Ось, уже волання синів Ізраїлевих дійшло до Мене, і Я бачу утиски, якими пригнічують їх єгиптяни». «Отже, піди: Я пошлю тебе до фараона [царя Єгипетського]; і виведи із Єгипту народ Мій, синів Ізраїлевих». І Мойсей вивів овець Божих і привів у землю обітовану. Так він з’явився справжнім пастирем, тому що увійшов дверима, отримавши наказ від Самого Бога. А як він здійснював це служіння! Не силоміць, не примусом, але – лагідністю і безперестанної молитвою. Він вбивався за гріхи народу, заступався перед Богом і був готовий душу покласти за Божих овець.

Але не тільки таке велике служіння, а й будь-яка людська справа лише тоді приносить справжню користь, коли відбувається так, як робив Христос: з молитвою, з любов’ю, з терпінням.

«Я є двері», – говорить Господь. «Хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде». І ми знаємо, що тільки цими дверима у світ входить розумне, добре, вічне, і тільки цими дверима виходять вівці Христові на багаті ниви Небесного Царства.

__ Діян.14:20- 27

20  Коли ж ученики зiбра­лись бiля нього, вiн устав i пi­шов до мiста.

21 А другого дня пішов із Варна­вою до Дервії. Проповiдавши Єван­гелiє цьому мiсту i навчивши багатьох, вони повернулися до Лiст­ри, Iконiї та Антиохiї, 22 змiцню­ючи душi учеників, благаючи перебувати у вiрi i навчаючи, що багатьма скорботами належить нам увiйти в Царство Боже. 23 Рукоположивши ж їм пресвiтерiв для кожної церкви, вони помолилися з постом i передали їх Господевi, в Якого [ті] увiрували. 24 I, перейшовши Пiсидiю, прийшли до Памфилiї, 25 i, проповiдавши слово Господнє в Пергiї, прийшли до Атталії; 26 а звідтіль відплив­ли до Антиохії, звідки були передані благодаті Божій на діло, яке й виконали.

27 Прибувши туди і зібравши церкву, вони розказали все, що зробив Бог з ними i як Вiн вiдкрив дверi вiри язичникам.

____ Ін.9:39 – 10: 9

39 І сказав Ісус: на суд Я прийшов у світ цей, щоб незрячі бачили, а зрячі стали сліпими. 40 Почувши це, деякі з фарисеїв, що були з Ним, сказали Йому: невже і ми сліпі? 41 Ісус сказав їм: якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха, але як ви говорите, що бачите, то гріх лишається на вас.

Глава 10

Істинно, істинно кажу вам: хто входить в овечий двір не дверима, а десь перелазить, той злодій і розбійник. 2 А хто входить у двері, той пастир овець. 3 Йому воротар відчиняє, і вівці голос його чують, він кличе своїх овець на ймення і виводить їх. 4 І коли виведе своїх овець, йде поперед них, а вівці йдуть за ним, бо знають його голос. 5 За чужим же не йдуть, а тікають від нього, бо не знають чужого голосу. 6 Цю притчу сказав їм Ісус; але вони не зрозуміли, про що Він говорив їм. 7 Отже, знову сказав їм Ісус: істинно, істинно кажу вам, що Я двері вівцям. 8 Всі, скільки їх приходило переді Мною, є злодії й розбійники; але вівці не послухали їх. 9 Я є двері: хто через Мене увійде, той спасеться, і увійде, і вийде, і пасовище знайде.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.