Лют
08
2018

Про любов і про істину

п’ятниця Седмиця 2 – а ПІДГОТОВЧА (35)

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Про любов і про істину

Мк.15:22 – 25, 33-41

2 Ін.1:1- 13

Сьогодні читається друге послання Апостола і Євангеліста Іоанна Богослова. Припускають, що воно було написано в його останні роки. Фізичні сили вже згасали, і передання свідчить, що Апостол постійно повторював лише одне: «Діти, любіть один одного»! І в сьогоднішньому посланні це дуже відчувається.

Ми ніколи напевно не дізнаємося, до кого саме звертався Апостол, до якої «обранiй господинi i дiтям її». Ніколи не дізнаємося, і кого він мав на увазі, коли, закінчуючи послання, писав: «Вiтають тебе дiти сестри твоєї обраної». Ми ніколи не дізнаємося, які це сестри, які діти, – рідні (єдинокровні) чи духовні? Але одне ми знаємо: ідеал церкви, це – воістину нова сім’я, де всі – і брати, і сестри, і діти, і батьки, – з’єднані спорідненістю, яка сильніше від усякої тілесної єдності.

У посланні – два головних слова: «любов» і «істина». Вже на початку читаємо: «Старець — обранiй господинi i дiтям її, яких я дійсно люблю». І тут же він обмовляється: «і не тільки я». Він ніби говорить: справа не в моїх особистих почуттях. Я не просто «люблю», але «люблю по істині». І в цьому я не є чимось особливим. Вас люблять «і всі, що пізнали істину». Любов як би наповнює весь простір істини у Христі.

Висловивши благословення, Апостол виражає радість, «що знайшов мiж твоїми дiтьми таких, що ходять в iстинi, як ми прийняли заповiдь вiд Отця». І про одне тільки просить, «щоб ми любили один одного». Але любов Апостола – не стареча благодушність, коли «і всі хороші, і все добре, і нічого мені не треба, і всім я задоволений; коли – і ти правий, і він правий, – тільки не шуміть, і не сваріться»! Поруч з досконалою любов’ю бачимо і – жорстку нетерпимість до ворогів істини.

Апостол з тривогою відзначає, що «багато з тих, хто вводить в оману, увiйшло в свiт; вони не сповiдують Iсуса Христа, Який прийшов у плотi: така людина є спокусник i антихрист». А як ми вже говорили, наслідком пришестя Христа у плоті є і започаткування на землі єдиної церкви, що зберігає єдність віри. І «кожен, хто переступає вчення Христове i не перебуває в Hьому» не просто в чомусь не правий, але – просто взагалі «не має Бога». А «хто перебуває в ученні Христовому, має i Отця i Сина». І по відношенню до таких ворогів істини «Апостол любові» виявляється Апостолом абсолютної нетерпимості. Він не каже: «впустіть його, вислухайте, і нехай у вільній суперечці восторжествує істина». Він виключає спілкування з ворогами істини навіть на простому людському рівні: «Хто приходить до вас i не приносить цього вчення, того не приймайте в дiм i не вiтайте його. Бо той, хто його вiтає, бере участь у злих дiлах його».

Тому що не всякий віруючий може протистояти отруті лжевчення. Завжди були християни, які прийшли до церкви услід за кимось: за чоловіком, за дружиною, за своїми односельцями, за своїми співвітчизниками. Цих людей не можна вважати неповноцінними християнами. Але їх треба фізично захищати від вторгнення єретиків і від отрути їх доктрин. Тому що не може бути вільного і рівного спору, коли простому вірному у Христі протистоїть натасканий, підготовлений спеціально для зваблювання «малих цих» розповсюджувач брехні. І про це має дбати і батько сімейства, і володар, якщо він дійсно хоче бути батьком свого народу. Адже стільки прикладів, коли тільки єдність віри дозволяла вижити нашій державі!

Ну а в кінці послання знову бачимо, як Апостол журиться розлукою, сумує необхідністю писати «на папері чорнилом». Він написав лише найнеобхідніше: про любов і про ненависть. Він має «надiю прийти до вас i говорити устами до уст», насолодитися радісною повнотою спілкування у Христі.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.