Лют
07
2018

Про молитву за інших

четвер Седмиця 2 – а ПІДГОТОВЧА (35)

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Про молитву за інших

Мк.15:1- 18

1 Ін.4:20- 5: 21

Апостол Іоанн Богослов пише: «Хто каже: «Я люблю Бога», а брата свого ненавидить, той говорить неправду: бо той, хто не любить брата свого, якого бачить, як може любити Бога, Якого не бачить? І ми маємо від Нього таку заповідь, щоб той, хто любить Бога, любив і брата свого».

Однією з важливих сторін діяльної любові до людини є молитва за нього. Господь заповідав любити навіть ворогів, і молитися за них. А тут раптом дізнаємося, що навіть не за всякого брата можна молитися! Апостол пише: «Коли хто бачить свого брата, який грішить гріхом не на смерть, то нехай молиться, і Бог дасть йому життя, тобто тому, хто грішить гріхом не на смерть. Є гріх на смерть: не про цей кажу, щоб він молився».

Але що ж таке – «гріх на смерть»? Хіба може бути такий гріх, якого Господь не пробачив би тому, хто щиро кається? Очевидно, «гріх на смерть», це гріх нерозкаяний, в якому людина вперто перебуває, не рахуючи його гріхом, а часом навіть вважаючи своєю чеснотою, а може бути і своїм обов’язком. Як можна молитися за такого?

Уявімо собі кілька життєвих ситуацій. Припустимо, я десь працюю. Є начальник, є мої товариші по службі. І раптом я дізнаюся, що одного з них виганяють з роботи. Я йду просити за нього. А начальник мені каже: «ти сам не знаєш, за кого просиш: він і мене останніми словами обізвав, і справу робити відмовляється, і взагалі вже знайшов собі інше місце».

Ось інша ситуація. Людину звільняють, тому що вона не хоче виконувати один із своїх обов’язків. Тоді я приходжу і прошу: «не виганяйте його. Я візьму на себе, понад свої обов’язки, ще й те, що він не хоче робити». Тут є шанс на успіх. Але передусім треба розрахувати: а потягну я це навантаження?

А ось і третя ситуація. Людина зробила помилку, навіть велику. Але вона розкаюється в ній. Не сподіваючись на себе, вона просить мене: «Мені соромно показатися начальнику на очі. Попроси за мене. Я обіцяю, що ніколи більше не буду так чинити». Тут вже дерзновенно йдемо просити, і, швидше за все, буде успіх.

Приблизно так само і з нашими молитвами за різних людей. Не треба б самовільно братися молитися за того, хто тебе про це не просить. Щоб клопотатися другим чином, треба б перш згадати Апостола Павла, який, переживаючи відпадання від Бога своїх одноплемінників, говорив: «я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті» (Рим.9: 3). Сама ж нормальна ситуація для нас, простих людей, – третя.

Ну а як потрібно молитися?.. Одного разу хтось запитав великого старця Іоанна, який жив у шостому столітті: «Якщо хто скаже мені: помолися за мене, – що мені робити? Чи повинен я завжди поминати його»? Старець на це відповів: «Коли хто скаже: помолися за мене, скажи в серці своїм: «Бог нехай помилує нас», і цього достатньо. А поминати його завжди – справа не твоя, але досконалих, що можуть молитися один про одного». Це – справа тих, хто дійсно любить того, за кого молиться, і любить настільки, що готовий, як Апостол Павло, бути відлученим за нього від Христа.

І коли наша сміливість і натхнення знаходиться у відповідності з нашими духовними силами, то «Він слухає нас». «А коли ми знаємо, що Він слухає нас у всьому, чого б ми не просили, — знаємо й те, що, чого просимо, одержуємо від Нього». І це – якщо навіть просто зітхнемо: «Бог нехай помилує нас». Саме нас, обох, а не тільки його, як ніби він більш мене має потребу у молитві.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.