Чер
16
2018

Про надію понад усяку надію

Неділя про розслабленого. Седмиця 4-та після Пасхи.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Діян.9:32–42 з23; Ін.5:1- 15.з14

Кожне четверте воскресіння після Пасхи ми читаємо про те, як Ісус Христос зцілив розслабленого біля купальні, «що по-єврейськи зветься Вифезда», що означає «Дім милосердя». Людина ця страждала багато років, а Господь єдиним велінням: «візьми постіль твою і ходи», – позбавив її від недуги. У цьому прояві сили нашого Господа – велике для нас втіха; але й у поведінці розслабленого знаходимо чимале повчання.

Біля чудесної купелі завжди було багато хворих. Всі очікували на момент, який відбувався раз за рік: Ангел Господній порушував воду, і хто першим входив до неї, отримував зцілення. Можна собі уявити, що робилося в цей момент! Ми, навіть коли знаємо, що всім дістанеться, і то влаштовуємо тисняву, і погано доводиться тим, хто слабший. А тут тільки один, перший, отримував бажане. І на що вже було сподіватися бідному розслабленому! І все-таки він рік за роком не відходив від купелі. Напевно, якби його запитали, на що він розраховує? – Він не зміг би толком відповісти. Він тільки бачив, що тут діє сила Божа, а якщо так, то треба бути ближче до цього місця. Він сподівався понад усяку надію. Він не знав, не міг собі навіть уявити, як саме це буде, але рік за роком вірив, що Бог не залишить його.

До Христа люди взагалі не бачили далі цього життя, і не знали нічого, вище тілесного здоров’я. Навіть коли Бог через Мойсея спонукав народ дотримуватися заповідей, Він обіцяв за це лише довге і щасливе життя на землі. Ми ж, врятовані і освічені Христом, чекаємо воскресіння мертвих і життя майбутнього віку. Ми знаємо шлях до вічного блаженства, і знаємо, що перешкодити нам може тільки гріх. Але буваємо опановані якоюсь духовною розслабленістю. Гріхи долають. Ледве встанемо, як знову падаємо, і здається, що спасіння неможливе.

___Діян.9:32–42 з23

32 Трапилося, що Петро, коли об­ходив усiх, прийшов і до святих, якi жили в Лiддi. 33 Там знайшов вiн одного чоловiка на iм’я Еней, який уже вiсiм рокiв лежав на посте­­лi i був розслаблений. 34 Петро ска­зав йому: «Енею! Зцiляє тебе Iсус Христос; встань з постелi твоєї». I вiн зараз же встав. 35 I бачили його всi жителi в Лiддi i Саронi, якi навернулися до Господа.

36 У Іоппiї ж була одна учениця на iм’я Тавифа, що значить «сарна»; вона була сповнена добрих дiл i творила багато милостинi. 37 Сталося ж у тi днi, що вона занедужала й померла. Її обмили i поклали у світлиці. 38 Лiдда ж була поблизу Іоппiї, тому ученики, почувши, що Петро перебуває там, послали до нього двох чоло­вiк просити, щоб вiн не забарився прийти до них. 39 Петро, вставши, пiшов з ними; i коли вiн прийшов, завели його у світлицю, i всi вдови iз слiзьми стали перед ним i пока­зували сорочки та плаття, що їх ро­била Сарна, живучи з ними. 40  Пет­­ро вислав усiх i, ставши на колiна, помолився, i, звернувшись до тiла, сказав: «Тавифо, встань». I вона вiд­крила свої очi i, побачивши Петра, сiла. 41 Вiн подав їй руку, пiдвiв її i, покликавши святих i вдовиць, поставив її перед ними живою. 42 Це стало вiдомим по всiй Іоппiї, i ба­гато хто увiрував у Господа.

________ Ін.5:1- 15.з14

Глава 5

Після цього було юдейське свято, і прийшов Ісус до Єрусалима. 2 В Єрусалимі ж біля Овечих воріт є купальня, що по-єврейськи зветься Вифезда, яка мала п’ять критих входів. 3 У них лежало багато хворих, сліпих, кривих, сухих, що чекали руху води, 4 бо ангел Господній щороку сходив у купальню і збурював воду; і хто перший входив після збурення води, той одужував, хоч би яку недугу мав. 5 Тут був чоловік, який хворів тридцять вісім років. 6 Ісус, побачивши, що він лежить, і знаючи, що вже довго хворіє, говорить йому: чи хочеш бути здоровим? 7 Недужий відповів Йому: так, Господи! Але людини не маю, щоб, коли збуриться вода, опустила мене в купальню; коли ж я приходжу, інший вже поперед мене входить. 8 Ісус говорить йому: встань, візьми постіль твою і ходи. 9 І він одразу одужав, взяв постіль свою і пішов. Була ж субота у той день. 10 Тому юдеї говорили зціленому: сьогодні субота, і не слід було тобі брати постіль свою. 11 Він відповів їм: Хто зцілив мене, Той сказав мені: візьми постіль твою і ходи. 12 Його спитали: Хто Той Чоловік, Який сказав тобі: візьми постіль твою і ходи? 13 А зцілений не знав, хто Він, бо Ісус зник у натовпі, що був на тому місці. 14 Потім Ісус зустрів його у храмі і сказав йому: ось ти одужав; не гріши більше, щоб з тобою не сталося чого гіршого. 15 Чоловік цей пішов і сказав юдеям, що Той, Хто зцілив його, є Ісус.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.