Вер
08
2018

Про найбільшу заповідь

Неділя. Седмиця 15 – та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В’ячеслав Резников

Аудіо(МП 3):

2 Кор.4: 6-15; Мф.22: 35-46

Одного разу якийсь законник запитав Ісуса, випробовуючи: «Яка заповідь найбільша в законі»? А Господь Своєю відповіддю дав ключ взагалі до кожної заповіді закону. Він сказав: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. Це є перша і найбільша заповідь. Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки». Завдання не в тому, щоб виконати ті чи інші заповіді, але – щоб любов була серцевиною всякої справи.

А самі справи деколи можуть виглядати дуже суперечливо. Сказано: «Шануй батька і матір». А преподобний Феодосій Печерський пішов у монастир всупереч забороні своєї матері. Сказано: «Хто любить батька або матір більше, ніж Мене, недостойний Мене». А Іоанн Златоуст, на прохання матері, зволікав залишати світ, і зробив це тільки після її упокоєння. Закон велить чоловікові не залишати дружину, а преподобний Олексій Божий чоловік відразу після весілля таємно пішов і від молодої дружини, і взагалі з дому. Єпископу наказується не залишати своєї пастви, а святий Павлин Ноланський надовго кинув ввірених йому Богом людей і продав себе в рабство, щоб звільнити всього лише одну людину. Апостол Павло писав: «Не робіть спокуси юдеям, ні до греків, ні церкви Божої» (1Кор.10:32), – а преподобний Симеон Стовпник так перетягував мотузкою своє тіло, що воно почало гнити, і поширювало такий сморід, що його навіть вигнали з монастиря. А скільки ми знаємо прикладів, як інші подвижники, всупереч церковним законом, при людях їли м’ясо в піст, щоб позбавити себе людської слави. Один приймає смерть, щоб не відректися від Христа, а інший каже: «я жадав би сам бути відлученим від Христа за братів моїх, рідних мені по плоті» (Рим.9: 3). Хто їм усім суддя, крім Господа, Який Один тільки бачить їх серця, і Якого вони полюбили всією душею своєю, і всією думкою своєю?

Той, хто керуються любов’ю завжди йде по життю, як по лезу меча: «Hас звідусіль тиснуть, але ми не стиснені; ми в безвихідних обставинах, але не втрачаємо надії; нас гонять, але ми не покинуті; повалені, але не погублені. Завжди мертвість Господа Ісуса носимо в тілі, щоб і життя Ісусове відкрилося в тілі нашому».

А чому в одному народжується любов, а в іншому – ні? Апостол пише, що у інших «бог віку цього», тобто диявол, «засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа» (2 Кор.4: 4); а іншим «Бог, Який звелів, щоб із темряви засяяло світло, осяяв… серця… щоб просвітити нас пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа». Але не з Бога треба питати, чому одним Він попустив бути осліпленими, а іншим наказав прозріти; Бог кожному говорить: «Полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю», (Мф.32:37)- а також: «Люби ближнього твого, як самого себе» (Мф.22:39). Господь звертається до кожного, бо кожен наділений свободою, і з Божою допомогою може все. І не хтозна-чому, а тільки по своїй вільній волі один дає себе засліпити, а другий тягнеться до прозріння і світла.

____________

Святитель Павлин Милостивий, єпископ Ноланський (431)

Святитель Павлин Милостивий, єпископ Ноланський, походив з благородної і багатої родини міста Бордо (Франція). Завдяки високій освіченості, двадцятирічним юнаком був обраний в римські сенатори, потім став консулом і, нарешті, губернатором області Кампанії в Італії. В двадцятип’ятилітньому віці разом зі своєю дружиною він був навернений до Христа і хрестився. Після цього він зовсім змінив спосіб життя: продав весь свій маєток і роздав виручені гроші нужденним, за що йому довелося терпіти зневагу друзів і слуг.

Не маючи дітей, благочестиві подружжя усиновляли бідних сиріт та виховували їх у страсі Божому. У пошуках відокремленого життя святий Павлин пішов в іспанське місто Барселону.

Слава про його подвижницьке життя поширилася, і в 393 році його упросили прийняти сан пресвітера. Незабаром він залишив Іспанію і пішов у місто Нолу (Італія), де був обраний єпископом.

Коли вандали напали на Італію і відвели багатьох жителів в Африку, в полон, то святий єпископ Павлин вжив церковне майно на викуп полонених. Одного разу, не маючи коштів викупити сина однієї бідної вдови, він сам пішов у рабство замість нього. В одязі невільника почав святий Павлин служити вандальскому князю.

Незабаром таємниця його розкрилася, і він не тільки сам отримав свободу, але виклопотав її і всім полоненим, разом з якими повернувся на батьківщину. Людинолюбство та милосердя до всіх бідних і нужденних становили відмітну рису його характеру. Святий Павлин відомий і як будівничий храмів і християнський поет. Помер у віці 78 років 22 червня 431 року. Від нього залишилося кілька гімнів і листів, що містять різні моральні повчання, пройнятих глибоким благочестям, Мощі його зберігаються в Римі, в храмі святого апостола Варфоломія.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.