Кві
11
2018

Про народження з небес

світлий четвер

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Ін.3:1- 15  Діян.2:3841

Христос воскрес!

І вдень, і вночі приходять до Господа Ісуса учні. Вдень – ті, хто знайшов рішучість все залишити і піти за Ним. А вночі – хто, хоча і тягнеться до істини, але іще не в силах доки залишити мирських прихильностей, не в силах піднятися вище мирських страхів. А Господь всіх приймає. Кожному дає те, що він може вмістити, і кожного подвигає на більше і на краще.

Одного разу вночі прийшов і Никодим, один з начальників іудейських. Він прийшов і заговорив про одне, а Господь відразу заговорив з ним про інше, про головне, про необхідність заново народитися, якщо хочеш бути з Богом. «Істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого». Никодим здивовано запитав: «як може людина народитися, будучи старою»? Яке може бути народження, коли скоро смерть? На що Господь відповів: «істинно, істинно кажу тобі: якщо хто не народиться звище, не може бачити Царства Божого».

Тут Господь говорить про Святе Хрещення. Як у народженні по плоті: немовля перебуває в материнській утробі у повній темряві, і раптом виходить в сліпуче світло. Його відразу оточує безліч предметів, на нього починають впливати повітряні рухи, він чує голоси батьків. Для нього все нове, але дитина не відразу усвідомлює, що з нею сталося. Лише поступово набуває здатність відчувати і запам’ятовувати. Лише поволі віна освоюється в Божому світі, але потім вже й не уявляє, як могло бути інакше, як віна могла не існувати?

Так і у Святому Хрещенні. Людина народжується від води і Духа в життя вічне. Син плотських батьків всиновлюється Небесному Отцю, Який є Дух. І як світ Божого світу не можна порівняти з темрявою утроби, так і світло Царства Небесного не можна порівняти з цим світом. Той, хто побачив цей світ вже не представляє, як він міг жити без нього.

І навіть коли той, хто охрестився не відчуває відразу повноти почуттів, – все одно: подія відбулася, і тепер він буде духовно рости і все виразніше чути голос Отця Небесного, про що Господь і сказав Никодиму: «Дух дише де хоче, і голос його чуєш, але не знаєш, звідки він приходить і куди йде».

Не знаємо, звідки, не знаємо, куди, але знаємо, що скрізь звучить для нас цей голос Духа: і в церковному богослужінні, і в Священному Писанні, і в подвигах справжніх християн, і в премудрім улаштуванні світу. І пасхальна радість, яку ми переживаємо в ці дні, – теж голос Духа. Здавалося б, звідки це? Ми ж бачимо, що люди вмирають, знаємо, що і нас чекає брама смерті і тління. Так звідки ж у нас радість, звідки надія? Не знаємо, звідки приходить і куди йде, але знаємо, що це є. І настільки це є, що заглушити цей голос не змогли і не зможуть, як писав Апостол Павло, «ні скорбота, ні утиски, ні гоніння, ні голод, ні нагота, ні небезпеки, ні меч» (Рим.8: 35).

Всі ми від цього Духа народилися, і нехай ми ще немовлята духовним віком, але і ми в ці дні, разом з досконалими і довершеними радіючи о Господі Спасителеві нашому, несемо один одному велику звістку:

Христос воскрес!

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.