Гру
30
2016

Про наше і не наше, про праведних і неправедних

Субота Седмиця 31-ша після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Про наше і не наше, про праведних і неправедних

Лк.16:10 – 15  Кол.1:3- 6

Розповівши притчу про управителя, який зумів виплутатися з біди, Господь порадив: «здобувайте собі друзів з багатства неправедного» (Лк.16: 9). І потім сказав: «Вірний у малому і у великому вірний; а неправедний у малому, неправедний і у великому. Отже, якщо ви у неправедному багатстві не були вірні, хто ж довірить вам істинне? І якщо в чужому не були вірні, ваше хто вам дасть?»

Отже, мале – велике, неправедне – істинне, чуже – ваше. У руках управителя було велике майно, а Господь називає його малим. Отримане управителем було неправедним, але він заслужив похвалу. І невже «ваше» і є те, що отримуєш за чужий рахунок? Все в нашому гріховному житті заплутано. Чи може взагалі багатство бути праведним, якщо навколо – злидні, і якщо Господь сказав: «не можете Богові служити й мамоні»?

Але перед фарисеями ці питання не стояли. Слухаючи Ісуса, «вони сміялися над Ним». Вони вважали, що їх багатство безсумнівно праведно, що воно – дар Бога за ретельне додержання законів. Господь же сказав їм: «ви показуєте себе праведниками перед людьми, але Бог знає серця ваші, бо що високе в людей, те мерзенне перед Богом». Ось – теж протиставлення: «високо у людей» – «перед Богом гидота». Чи завжди це так безумовно? Святими угодниками мирські люди теж часом захоплюються, ще за життя шануючи їх.

Як же нам вибратися з цієї плутанини?

Очевидно, насамперед, ні про що не поспішати вимовляти суду. Нічого з того, що вміємо, не слід вважати чималим і великим; а з того, що маємо, – «нашим», праведним, істинним. Треба смиренно, з почуттям провини, нести хрест своїх обдарувань і свого статку в цьому житті. Адже можемо позбутися всього у будь-який момент.

Також нічого з наших повсякденних справ не слід вважати малим і незначним. Наприклад, час, відведений на ранкові та вечірні молитви ми повинні почитати як святе, Боже, недоторканне. І якщо за крадіжку може спіткати кара, то тим більше – за посягання на Боже.

Треба боятися видатися великим перед людьми, щоб, прийнявши це як належне і заслужене, не опинитися мерзотою перед Богом.

А істинне, – воно уготовано «на небесах». Воно відкривається «в істинному слові благовістування». Воно «приносить плід і зростає» у всіх, які «почули і зрозуміли благодать Божу в правді». І воно поступово все розставляє на свої місця і в нашому розумі, і в нашому житті.

_______________

◄ День 352 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

«Не можете Богові служити й мамоні» (Лк.16: 13). Роздвоєна думка і роздвоєне серце роблять людину ні до чого нездатною, бо «Двоєдушна людина нестійка на всіх шляхах своїх» (Як.1: 8). Віна або нічого не робить, або робить та переробляє, тобто, одною рукою будує, а другою розоряє. Джерело істинно богоугодного життя – тверда рішучість у всьому догоджати Богові. Ця рішучість спрямовує всі помисли, бажання і почуття людини на одне, і об’єднуючи таким чином її внутрішнє, робить її сильною на справи. Вносить єдність у всю сукупність її діяльності, надає їй один характер. Справи такі успішні на благо і багатоплідні. Вони сповнені справжнього життя. Від чого млявість, нерухомість, безплідність справ? Від внутрішньої безжиттєвості, а внутрішня безжиттєвість від роздвоєння внутрішнього. Не осягнена єдина мета, не поставлена вона законом життя, – справи і йдуть розхристано. Тому одні спрямовуються в одну сторону, інші в другу; будівля життя не твориться. Обери мету і присвяти їй життя. Справжня, головна мета вказана богоподібним єством людини; вона живе богоспілкуванням. До цієї головної мети звертай і цілі приватні, наукові, житейські, цивільні, комерційні, службові, урядові. Якби кожен в суспільстві тримався цього – в суспільство внесений би був лад один загальний, і один дух всіх би справдив.

 

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.