Гру
29
2016

Про нашу батьківщину

п’ятниця. Седмиця 30 – та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Мк.9:33 – 41  Евр.11: 8, 11-16

Апостол Павло продовжує перераховувати великих подвижників віри. І на першому місці – Авраам. Він настільки чув голос Божий, що не задумався перевернути своє життя, «скорився поклику йти в країну», зовсім йому невідому. Так що буквально «пішов, не знаючи, куди йде». І це випробування тривало все життя. Він весь час пам’ятав, що йому призначено цю землю «отримати в спадщину», і не похитнувся від того, що до самої смерті жив на цій землі, «як на чужий» (Євр.11: 9).

Павло пише і про подвиг віри його дружини: «Вірою і сама Сарра‚ неплідна‚ одержала силу прийняти сім’я і, незважаючи на вік, народила, бо знала, що вірний Той, Хто обіцяв». Бог Своєю могутністю дав, і Сарра своєю вірою прийняла. Для неї сказане Богом було як вже здійсненне. Почувши обітниці, «Сарра ­ внутрішньо розсміялася, сказавши: чи мені, коли я постаріла, мати цю втіху? і господар мій старий» (Бут.18: 12)? Але сміх її не був сміхом над безглуздими словами, але – радісним сміхом, коли неймовірне раптом стало очевидним. Адже Павло підкреслює, що саме завдяки її вірі, – «від одного, і до того ж омертвілого, народилось так багато, як багато зірок на небі і як незліченний пісок на морському березі».

І далі Апостол говорить про головне, що об’єднувало всіх подвижників старозавітної віри. Різні у них були подвиги, але всі вони «говорили про себе, що вони подорожні й пришельці на землі; бо ті, які говорять так, показують, що вони шукають батьківщини». І, зрозуміло, якби це їх жадана батьківщина була десь на землі, то вони «мали б час повернутися». Тому ясно, що «вони прагнули кращого, тобто небесного». І саме за це «і Бог не соромиться їх, називаючи Себе їхнім Богом». Адже, коли батьки соромляться за дітей? – Коли діти забувають батьків, кидають вітчизну. Значить, не побачили в отчому домі справжньої любові, не почули слів істини. Ганьба дітей покриває ганьбою і батьків, і нічого тут не зробиш. А слава батьків, – коли їхні діти в будь-якій країні пам’ятають про батьківщину, прагнуть до неї, і зі сльозами повертаються.

Так і слава Бога – в Його вірних, які пам’ятають про Небесну батьківщину. Хвалячи дітей, хвалимо батьків, і хвалячи вірних, хвалимо Бога. Тому й каже Він: «хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене». Тому не «хто більший з нас», повинні ми сперечатися, але краще – пам’ятати про нашу спільну батьківщину, про нашого спільного Отця Небесного, у Якого на всіх вистачить любові.

_______________

◄ День 344 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

Спаситель в зразок віри і життя ставить дитя. Простота віри народжує простоту життя; з тієї та іншої відбувається зразковий лад моральний. Впустіть сюди зарозумілість, – вона вчинить внутрішній розлад і під виглядом кращого улаштування справ все життя розстроїть. Пихате мудрування завжди кривить: «те не так, інше не отак; дай-но я все влаштую по – новому; старе негоже, набридло». Але ніколи ще ніде нічого доброго воно не влаштувало, а тільки все розладнує. Уму слід слухатися того, що заповідано Господом. Правда, він прозивається царем в голові, але цьому цареві не дано законодавчої влади, а тільки виконавча. Як тільки прийметься він творити закони – засмутить і моральні, і релігійні, і життєві, і політичні порядки – бо буде верзти не знати що; все піде догори дном. Велике нещастя для суспільства, коли в ньому дають розуму марнославно возноситися, без утримання його Божественною істиною! Це гнів Божий. Про нього сказано: «увійди у покої твої і замкни за собою­ двері твої, сховайся на мить, доки не мине гнів» (Іс.26: 20). У цьому розпалі зарозумілої свавільності найкраще ховатися в простоту віри. Як під час бурі краще сидіти вдома і не виходити в апломбі на боротьбу з нею; так і під час бурхливої самовпевненості краще не виходити на боротьбу з нею і не хапатися за зброю суєтного мудрування, щоб протистояти їй. Простота віри сильніше розмірковувань; зодягнись в нею, як в броню (1Сол.5: 8), і встоїш.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.