Гру
24
2017

Про Новий Завіт

Понеділок Седмиця 30 – та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Про Новий Завіт

Мк.8:11 – 21  Євр.8:7 – 13

Пророк Єремія за сім століть до Різдва Христового сповістив Божому народу: «Ось настають дні, — говорить Господь, — коли Я укладу з домом Ізраїля і з домом Іуди новий завіт, не такий завіт, який Я уклав з батьками їхніми у той день, коли узяв їх за руку, щоб вивести їх із землі Єгипетської». Він обіцяв, що Новий завіт буде більш досконалим. У Старому завіті Бог просто «взяв їх за руку». Про Новий ж сказано: «вкладу закон Мій у нутрощі їх і на серцях їхніх напишу його, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом» (Єрем.31:31– 33). Зазвичай більш досконале довіряють тим, хто виконав попереднє, менш досконале. А тут – навпаки: більш досконале дається саме тому, що «вони порушили, хоч Я залишався у союзі з ними» («тому, що вони не залишилися в Моїм заповіті»)!

Через другого пророка Господь каже: «І дам їм серце єдине, і дух новий вкладу в них, і візьму з плоті їх серце кам’яне, і дам їм серце плотське» (Іез.11: 19). І знову – питання: чому Бог не зробив цього в Старому завіті? Чому ще тоді не вклав закони їм в думки і не написав «на серцях їх»? А чому вдасться зробити це тепер? Хіба люди стали досконаліше? Ось, навіть найближчим учням Він каже: «Чи ще не збагнули і не розумієте? Чи ще окам’яніле у вас серце? Маючи очі, не бачите, маючи вуха, не чуєте?» (Мк.8:17). Що ж таке вчинить Бог, якщо після цього навіть «не буде вчити кожен ближнього свого i кожен брата свого, кажучи: «Пізнай Господа»? (Євр.8:7; порівняй Іс.54:13). Чому раптом «всі, від малого до великого, будуть знати» Бога?» А відбудеться ось що: «бо Я буду милостивий до неправд їхнiх, i грiхiв їхнiх, i беззаконь їхнiх не згадаю бiльше». Не доб’ється Господь засвоєння і виконання першого, Старого завіту, але простить все, що не виконали, і дасть нове, більш високе.

Але як можна пробачити те, що дитина не вивчила у першому класі, і перевести її в другій? Але у Бога все зовсім по -іншому. Для Нього простити гріхи і неправди, пробачити непослух, – не означає просто махнути на все рукою. Це значить – Самому виконати послух, причому, «навіть до смерті, і смерті хресної» (Флп.2: 8). Таким чином, ми знову і знову повертаємося до Хреста, який споруджений для «спасіння посеред землі» (Пс.73: 12), перед лицем усіх народів.

І хіба послаблюється сила Хреста, одкровення любові – тим, що ми не відчуваємо цього, і не віруємо в це? Якщо при погляді на Хрест у тебе все ще кам’яне серце, то невже через це може бути піддана сумніву пророча обітниця про те, що «всі, від малого до великого будуть знати Мене»? Тут таке ж несправжнє протиріччя, як у посланні «до Римлян», де сказано, що «увесь Ізраїль спасеться» (Рим.11: 26). Істинний Ізраїль, це лише той «залишок», який не прихилив «коліна перед» помилковими богами (Рим.11: 4). І тільки жителі цього нового Ізраїлю, «всі, від малого до великого», взагалі гідні згадки.

І тому замислимося, як же це буде: увесь Ізраїль спасеться, а ти – ні? «Всі, від малого до великого, будуть знати» Бога, а ти – ні? А потім одного разу помітиш, що якось перестали навколо тебе «навчати свого ближнього, і кожен брата свого, промовляючи: Пізнай Господа». І раптом побачиш, що залишилися навколо тебе тільки «усі мерзоти… та всі гидоти» (Іез.11: 18). І тоді справдяться слова Іоанна Богослова: «Хто вірує в Нього, не буде осуджений, а хто не вірує, вже осуджений, бо не увірував в ім’я Єдинородного Сина Божого” ​​(Ін.3: 18).

_______________

◄ День 340 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

Плив Господь з учнями на інший бік моря, а вони забули взяти хліба, і мали з собою тільки один хліб, і стали думати, як тут їм бути. Знаючи думки їхні, Господь нагадав про насичення чотирьох і п’яти тисяч народу. Цим ствердив надію, що при Ньому не помруть з голоду, хоч би і ні одного хліба не мали. Скільки тривог наводить іноді на кожного помисел про незнане майбутнє! Заспокоєння від цих тривог одне – надія на Господа. Пожвавлення і зміцнення уповання – від розумного розгляду того, що вже було з нами і з іншими. Всі у житті своєму переживали неочікувані позбавлення від біди, або несподівані зміни на краще. Спогадами про такі випадки і оживляй душу свою, коли почнуть томити її похмурі думки про те, як бути. Бог все влаштує на краще і тепер, як бувало раніше. Покладися на Нього. До позбавлення від біди, Він пошле тобі благодушність, при якій і не помітиш біди своєї. «Того, хто уповає на Господа, оточить милість» (Пс.31: 10). Розглядай приклади цього в Священному Писанні, в Житії святих, у своєму житті і житті знайомих твоїх і побачиш, як у дзеркалі, як «Господь близько до всіх, хто призиває Його, хто призиває Його праведно» (Пс.144: 18). І страхи за долю свою не обурять душі твоєї.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.