Чер
06
2018

Про перебування в гріху і в благодаті

Четвер. Седмиця 2-а після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Рим.5:10-16; Мф.8:23-27

Сьогодні слово Боже говорить про шлях гріха і про шлях благодаті. Про шлях гріха говориться, що «як через одного чоловіка гріх увійшов у світ, і з гріхом — смерть, так і смерть перейшла на всіх людей, бо в ньому всі згрішили». Також і «благодать Божа і дар через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох».

Як це може бути? Чи справедливо нам розплачуватися за гріх прабатьків? І як це може чеснота одного поширитися на всіх? Але, по-перше, у Бога, Який є Любов, чи може бути хоч найменша несправедливість? «Суддя всієї землі чи вчинить неправосудно?» Запитав одного разу Авраам (Бут.18: 25). І Господь відповів, що Він не погубить цілого нечестивого міста, якщо там знайдеться хоча б десяток праведників! А коли Господь виводив з приреченого Содому єдиного праведника, Лота, з його сімейством, то квапив, кажучи: «Поспішай… тому що Я не можу зробити справи, доки ти не прийдеш туди» в безпечне місце (Бит.19: 22). Навіть з однією людиною Всемогутній Бог не міг вчинити несправедливо. Як же Він міг за гріх одного покарати всіх?

Не за гріх Адама ми розплачуємося; ми самі «в ньому всі згрішили». Але як я міг згрішити в ньому? Хіба всі наші народжені мільярди душ, і моя в тому числі, були тоді в душі Адама, і всі добровільно погодилися на гріх? Моя душа не пам’ятає цього. Але разом з тим я гостро відчуваю, що все-таки вина Адама є реально і суттєво – моя вина. І хіба я не бачу в собі гріховної волі, глибоко солідарної з волею першої людини? Хіба для мене зректися цієї своєї гріховної волі – не те ж саме, що зректися самого себе? Хіба я не зробив би того ж? Хіба я не роблю постійно більше того?

А яким чином «благодать Божа і дар через благодать одного Чоловіка, Ісуса Христа, щедро вилились на багатьох»? Ось, сьогодні ми читали, як учні переправлялися через море. Господь теж був у човні і, мабуть, спав. Піднялася буря, і учні взивали: «Господи, рятуй нас, гинемо». Подібно як ми часом у відчайдушній напрузі розуму вигукуємо: «Як могло статися те чи інше, де ж Бог і Його благодать»? Господь докорив учням у маловір’ї: вони забули, з Ким удостоїлися плисти в одному човні.

Глибоко таємничий зв’язок між людьми. Таємниче передається життя в плотському народженні, і разом з нею таємничо передаються гріх і смерть. Але і праведність, і благодать одного – теж таємниче охоплює багатьох. Вона – як єдиний човен, як єдиний ковчег посеред бурхливих хвиль. Вибрав Христа, все залишив, щоб плисти разом з Ним, і ось, ти під покровом Його благодаті. І якщо навіть «смертю Його», коли Він, здається, не бачить і не чує (сон – сестра смерті), Апостоли все одно були в безпеці, «то тим більше… спасемося життям Його», якщо тільки перебуватимемо завжди в ковчегу Його Церкви.

___ Рим.5:10-16

0 Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю Сина Його, то тим бiльше, примирившись, спасемося життям Його. 11 I не тільки це, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Iсуса Христа, через Якого ми одержали нинi примирення.

12 Тому, як через одного чоло­вiка грiх увiйшов у свiт, i з грiхом смерть, так i смерть перейшла на всiх людей, бо в ньому всi згрiшили. 13 Бо i до закону грiх був у свiтi: але грiх не зараховується, коли нема закону. 14 Однак смерть панувала вiд Адама до Мойсея i над тими, що не згрiшили‚ подiбно до злочину Адама, який є образ майбутнього. 15 Та не так iз злочином‚ як з даром благодатi. Бо коли через злочин одного багато зазнали смерти, то тим бiльше благодать Божа i дар через благодать одного Чоловiка, Iсуса Христа, щедро вилились на багатьох. 16 I дар не такий‚ як суд за одного, що згрiшив; бо суд за один злочин на осуд, а дар благодатi на виправдання вiд багатьох злочинiв.

___ Мф.8:23-27

23 І як увійшов Він у човен, за Ним пішли ученики Його. 24 І ось піднялися хвилі великі на морі, аж човен покривало; Він же спав. 25 Тоді ученики Його, підійшовши до Нього, розбудили Його і сказали: Господи, рятуй нас, гинемо. 26 І говорить їм: чого ви такі боязкі, маловіри? Відтак, уставши, заборонив вітрам і морю, і настала велика тиша. 27 Люди ж, дивуючись, говорили: Хто Цей, що і вітри, й море слухають Його?

 

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.