Чер
10
2018

Про перше наближення Бога

Понеділок. Седмиця 3-тя після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Рим.7:1-13; Мф.9:36-10: 8

Бачачи натовпи народу, які були виснажені і розпорошені, Господь сказав учням: «Жнива багато, а женців замало. Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє». І – послав учнів проповідувати в містах юдейських, що «наблизилось Царство Небесне». Але Господь попередив, що далеко не всі вийдуть їм назустріч і візьмуть їх в свої доми.

Для грішної людини взагалі дуже непросто винести наближення Бога. Як було, наприклад, євреям вступати в перший, Старий заповіт з Ним? Як було витерпіти це перше наближення до людства Царства Небесного?.. Важко було в рабстві. Але ось Бог з’явився Мойсеєві і звелів вивести народ. І що ж? На кожну вимогу Мойсея фараон – навпаки – все більше пригнічував їхнє життя. Потім довелося йти вночі з поспішністю. А попереду – погоня, вороги, відсутність звичної їжі, сорокалітнє поневіряння в пустелі, поки, нарешті, Господь не ввів Ізраїль у землю обітовану. А зсередини скільки піднімалося нарікання на Мойсея, скільки вони повставали проти Бога, пориваючись повернутися в Єгипет, скільки молитовних сліз пролив Мойсей, рятуючи їх від заслуженого гніву!

Справа в тому, що поки людина надана сама собі, тобто поки вона в полоні у диявола, гріх, що живе в неї, здається мертвим. Людина ніби не знає про нього і наче не мучиться. Але ось вона отримує від Бога закон, отримує заповідь, яка говорить про щось: «Не побажай». І раптом вона відчуває, що «гріх ожив». Вона з зачудуванням відзначає, що гріх, «узявши привід від заповіді, викликав у мені всяке жадання»; убачає, що «пристрасть гріховна, яка походить від Закону», стала діяти в членах, «звабив мене і нею умертвив», що «гріх ожив, (10) а я помер… (11) тому що гріх, узявши привід від заповіді, звабив мене і нею умертвив».

І ця страшна картина оживання і повстання гріха – тією чи іншою мірою повторюється щоразу, коли Бог закликає людину до святого хрещення. Починаються страхи, терзання совісті, починаються конфлікти з оточуючими. Люди, які здавалися інтелігентними і терпимими, починають з дикою злістю кидатися на тебе за те, що перехрестився, за те, що став по неділях ходити в храм. Новонавернений і сам відзначає, що став набагато гірше. А комусь здається, що він взагалі божеволіє. Але що ж робити? Хто винен? «невже те, що добре, стало для мене смертоносним?» (13)

Хочеться розповісти такий випадок. Один християнин прийшов у гості до іншого, і побачив на стіні непристойні зображення. Гість здивувався, а господар пояснив: «Поки ці картинки у мене висять, я живу спокійно і не грішу, а на них навіть не дивлюся. Але як тільки зніму – нестримно впадаю в блуд. А як повішу – знову живу спокійно».

Що ж, чи вільний він від гріха, коли і не грішить ділом? І чи буде винен в його гріхопадіннях той, хто порадить йому все ж зняти зі стіни розпусту (зображення)? «Невже те, що добре, стало для мене смертоносним? Зовсім ні. Але гріх виявив себе гріхом тому, що через добре спричиняє мені смерть; так що гріх стає вельми грішним завдяки заповіді». Змій гріха терпляче стереже свою здобич, і тільки тому поки не терзає, що вона не смикається і не намагається вирватися з клітки. І невже треба мовчати, оберігаючи помилковий спокій людини у полоні гріха?

Господь знав, що викличуть заповіді в душі людини, і все ж дав їх. Апостоли теж прямо проголошували людям, що вони вже не належать собі, що вони «померли для закону через тіло Христове, щоб належати іншому, Воскреслому з мертвих». І ми повинні бути готові на відповідь будь-кому, що вимагає у нас звіту про наш сподівання, «дати відповідь із лагідністю і благоговінням» (1 Пет.3: 15).

________Рим.7:1-13

_______  Мф.9:36-10: 8

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.