Гру
01
2017

Про початок учнівства

Субота Седмиця 26 – та після П’ятидесятниці

В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Аудіо(МП 3):

Проповіді на кожний день. В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Про початок учнівства

Лк.9:57 – 62  Гал.3:8- 12

Сьогодні перед нами три коротеньких розмови Господа Ісуса з трьома чоловіками, на тему їх можливого входження в число учнів. Двоє хотіли цього самі, третього покликав Сам Господь. І у тих, хто самі, мабуть, нічого не вийшло. Хоча один, здається, був налаштований досить рішуче: «Господи! Я піду за Тобою, куди б Ти не пішов»! А Господь у відповідь сказав: «лисиці мають нори, і птахи небесні — гнізда; а Син Людський не має, де й голови прихилити». Значить, ця людина очікувала від Господа Ісуса зовсім не того, що Він міг йому зараз дати.

І взагалі в подібних випадках все починається не зі слів. Буває, наприклад, дехто скаже священикові: «Будьте моїм духовним батьком»! Що тут відповісти? – Та ти не поспішай. Походи, подивись, послухай. Нехай пройде час, і непомітно, може бути, здійсниться таїнство духовного народження. І обом без слів стане ясно, хто кому батько, а хто – син. Так і та людина: замість того, щоб тихо прилаштуватися, і смиренно йти разом з усіма, як, наприклад, Іван та Андрій. Іоанн Хреститель тільки вказав: «…ось Агнець Божий. Почувши від нього ці слова, обидва учні пішли за Ісусом». І вони так і йшли за ним мовчки, поки Ісус нарешті, не обернувся і не запитав: «чого ви шукаєте?» (Ін. 1:35 – 39)

Інший – теж сам зголосився, але не так рішуче, як перший. Він сказав: «Я піду за Тобою, Господи! Але дозволь мені перш попрощатись із своїми домашніми». Відчувається, що він і Господа Ісуса поважає, і в той же час – в сітях своїх турбот, і своїх близьких. А «жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого».

І тільки той, кого закликав Сам Господь, сказавши «Іди за Мною», ми впевнені, дійсно пішов за Ним. Хоча і він теж просив «перше піти та поховати батька» свого. Ми не знаємо, чи хотів він дожити зі своїм батьком до його смерті, або – над уже померлим здійснити поховальний обряд. Господь, напевно, бачив мертвість і гріховного життя батька цієї людини, і всього його оточення. Тому Він сказав досить жорстко: «залиш мертвим ховати своїх мерців».

Справді, для того, хто хоче слідувати за Господом шлях і важкий, і легкий. І повинен починається він з того, що людина прилаштується непомітно десь скраю, у вівтарі або на криласі, з книгою, з віником або з ганчіркою, і все подальше повністю покладе на Бога, Який знає, коли кого наблизити до Себе, коли прийняти і підняти вище.

_______________

◄ День 317 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

«Жоден, хто поклав руку свою на рало і озирається назад, не придатний для Царства Божого» (Лк.9: 62). Тобто хто думає спастися, а між тим озирається на те, що повинно кинути для спасіння, той не спасається. Не йде, не прямує до Царства Божого. Треба вже остаточно відмовиться від усього, що несумісне зі справою спасіння. Задумали спастися і самі це бачать, але відмовлення від деяких прихильностей відкладають весь час до «завтра». Раптом порвати зі всім – видається занадто великий жертвою. Хочуть віддати себе у жертву поволі. Щоб іншим не впадало в очі, – і завжди майже програють. Побутові  їхні порядки ніби стверджують спасіння, а серцеві розташування залишаються колишніми. Спершу неузгодженість дуже різка: але «завтра» і омана обіцянок змін –  закривають уста совісті. Таким чином, все завтра, та завтра, – совість втомлюється тлумачити все одне і те ж і, нарешті, замовкає. А тут починають приходити думки, що і так можна залишити. Думки ці міцніють, а потім і назавжди запановують. Формується особа зовні справна, але з внутрішньою хибою. Це розфарбована труна перед очима Божими. Головна біда у тому, що навернення таких буває також важко, як і тих, які окам’яніли в гріхах відкритих, якщо ще не важче… А здається, що все гаразд.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.