Жов
08
2017

Про послідовність подій

Понеділок. Седмиця 19-та

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Флп.1:1-7; Лк.4:37-44

Вчора ми читали, як Господь покликав перших Апостолів, а сьогодні – як Він прийшов в будинок Петра і зцілив його хвору тещу. У Матвія і Марка ці події розташовуються саме в такому порядку. А по Луці – Ісус спочатку був у Петра, а вже потім закликав його у Генісаретського озера, обіцяючи зробити ловцем людей. Як же було насправді?

Відомо, що Лука писав пізніше Марка і Матфія. Своє Євангеліє він так і починає: «Оскільки багато хто почав складати оповіді про добре відомі нам речі, як передали нам ті, що від самого початку були очевидцями і служителями Слова (*Ісуса Христа, Сина Божого), то спало на думку й мені, старанно дослідивши все від початку» все найважливіше і достовірне. Кожна пора ставить свої завдання. Спочатку треба навернути, потім – поглибити навернення. Все, що ми читаємо в Євангелії, спочатку вміщалося в одне слово: «Покайтеся»! Апостоли зважали на духовний вік слухача. Спочатку – «не в переконливих словах людської мудрості, а в явленні духу i сили» (1Кор.2, 4). А потім – «між досконалими» проповідували духовну мудрість. Так, Матвій і Марк показують силу слова Господа Ісуса Христа, а також – що Апостоли з самого початку були свідками всього, про що сповіщають світові. Тому епізод біля озера у них – відразу після випробовування у пустелі. А Лука пише опісля декілька років: він звертається до якогось Феофіла, який вже наставлений у вченні, і мета Луки – зміцнити його, дати «тверду основу» віри (Лк.1:4). А підстава тим твердіше, чим на більшу кількість запитань «як?» і «чому?» дається відповідь.

Чому ж Петро раптом зробив такий рішучий вибір?.. А в тім-то й річ, що не «раптом». Зауважимо, що Іван Богослов, який писав набагато пізніше, вважав за потрібне повідомити і ще один факт, що передував остаточному покликанню Симона-Петра. Відразу після Богоявлення, ще в Юдеї, Андрій Первозваний «розшукав брата свого Симона», «і привів його до Ісуса. Ісус же, поглянувши на нього, сказав: ти — Симон, син Іони; ти наречешся Кифа, що означає камінь [Петро]» (Ін.1:41-42). Ще в Юдеї Петро побачив Його прозорливість і почув пророцтво про себе. Але час ще не прийшов, і вони розлучилися. Коли ж Ісус прийшов у Галілею, то зайшов до дому вже знайомого Йому Петра і зцілив його тещу. Петро знов-таки не пішов за Ним. І тільки після чудесного улову риби Петро припав до ніг Вчителя і назавжди залишився з Ним.

Так, не применшуючи сили Господньої, що закликає, ні дивної рішучості учнів, Лука дає ймовірне психологічне обґрунтування цієї рішучості, полегшуючи можливість вірити. Взагалі ми бачимо, що Петру, який повинен буде колись «навернувшись, затвердити братів» своїх (Лк.22: 32*), – Господь і часу приділяв більше. Він ретельніше, і навіть суворіші виховував його, щоб Петро, сходинка за сходинкою, піднімався по сходах Богопізнання. Бо лише той, хто пройшов більш ретельний і послідовний шлях навернення, може успішніше стверджувати в вірі інших.

_____ *  Лк.22: 32: “… Симоне, Симоне! Ось сатана просить вас, щоб сіяти, як пшеницю, 32 але Я молився за тебе, щоб не ослабла віра твоя; і ти колись, навернувшись, утверди братів твоїх”

Источник <http://ukrpriest.org/pro-poslidovnist-podij/?preview=true&preview_id=1723&preview_nonce=a3e8041370>

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.