Сер
07
2017

Про послідовність

Вівторок. Седмиця 10-та після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

1Кор.15:29-38; Мф.21:23-27.

Коли Господь Ісус Христос учив в храмі, «приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу»? А Господь Сам звернувся з питанням: «запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю. Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому? А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка». І вони так і не знайшли, що відповісти, окрім як «не знаємо». Адже Господь  знав, що вони не повірили Іванові, і тільки лицемірно, боячись народу, нещиро шанували його. Оскільки Господь послав перед Собою Іоанна Предтечу, значить якщо пройдеш мимо Предтечі, то неминуче пройдеш і поза Самого Христа. Бачачи, що вони не засвоїли попереднього, Господь і не відповідає на їх цікавість про подальше: «і Я вам не скажу, якою владою це роблю».

У сходженні на небо важлива кожна щаблина, і на будь-якому етапі підйому повинна дотримуватися сувора поступовість. У Господа все точно, все важливо, все йде своєю чергою. Наприклад, Він говорив: «Хто увірує і охреститься, буде спасенний» (Мк.16: 16). Спочатку «вірувати», в тому числі і в воскресіння мертвих, а потім – «хреститися». Інакше, «що роблять ті, які хрестяться заради мертвих»? Безглуздя, покладене в основу, це як помилка, зроблена в першій дії обчислення. Вся подальша праця марна. «Навіщо і ми повсякчас наражаємося на небезпеки»? Безглузді навіть подвиги. «Я щодня вмираю… Коли я боровся із звірами в Ефесі, то, з людського погляду, яка мені користь, якщо мертві не воскресають»? – І Апостол зводить дах над будинком, в основу якого покладена невіра: «Будемо їсти й пити, бо завтра помремо»! – Ось куди прийдемо, пройшовши навіть через хрещення і через праведне життя, якщо обійдемо ступінь віри.

Безглуздо говорити про подальше, якщо не засвоєно попереднє. Якщо не визнають Святого Письма – марно в розмові посилатися на Писання як на авторитет. Якщо не визнають Священного Передання – марно будемо говорити про святість тих чи інших церковних звичаїв. Ну а якщо навіть не вірять в існування Бога, Творця і Вседержителя, – марно говорити і про суд, і про добро і зло, і про промисел Божій, та й взагалі про все.

Будемо ж в розмовах дотримуватися мудрої поступовості, щоб замість душевної користі не давати приводу для балаканини, насмішок і богохульства.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.