Гру
31
2018

Про потрясіння неба і землі

вівторок. Седмиця 31-ша після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Про потрясіння неба і землі

Мк.10:2 – 12      Евр.12:25 – 26, 13:22-25

Порівнявши силу і значення Старого і Нового завітів, Апостол Павло звертається до своїх слухачів із застереженням: «Глядіть,  отже, не зречіться того, хто промовляє, бо не уникли кари вони,  що зреклися того,  хто пророкував на землі, тим більше не уникнемо ми, якщо відвернемось від Того, Хто говорить з небес». Виявляється, Той, хто колись говорив у громі і вогні і в трубному звуці, так «що ті, які чули його,  просили,  щоб більше не мовилося слово до них» (Євр.12: 19), – говорив «на землі». (Порівняй Вих.20:19) А той, хто був подібний звичайній людині, до кого можна було доторкнутися, – виявляється, говорив «з небес»!

Це – як явлення Бога пророку Іллі. Йому було сказано: буде «великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь; після землетрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого вітру, [і там Господь]» (3 Цар.19:11 -12).

Бачачи грізні явища, ми очікуємо і суворих наказів. Але порівняємо, що говорилося тоді, і що потім. Наприклад, про шлюб, і про можливість його розірвання. У вогні і бурі було дозволено «написати розвідний лист і розлучатися». А зараз, в «віянні тихого вітру», сказано: «що Бог поєднав, людина нехай не розлучає».

Виявляється, коли мислимо Бога вище найвищих гір і страшніше всіх стихій, Він для нас ще на землі, і ми мислимо ще по земному. Коли Бог у вогні і трясінні землі, то це – поблажливість до нас, до нашої жорстокосердої природи. Але коли мислимо «в віяння тихого вітру», то й самі піднімаємося до неба, і небо стрімко наближається до нас.

І ще Апостол пише, що якщо тоді Бог «похитнув землю», то потім дав таку обіцянку: «Ще раз захитаю не тільки землю, а й небо». Про перше говорить книга «Вихід»: «Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і піднімався від неї дим, як дим з печі, і вся гора сильно коливалася» (Вих.19: 18).

А про другий – у книзі Пророка Аггея «так говорить Господь Саваоф: ще раз, і це буде скоро, Я потрясу небо і землю, море і сушу, і потрясу всі народи, і прийде Бажаний усіма народами, і наповню дім цей славою, — говорить Господь Саваоф» (Агг.2:6 -7). І яка ж мета цього другого коливання? – Апостол пояснює: «Оте «ще раз» означає заміну похитнутого, як створеного, щоб перебувало непохитне». (Евр.12:27)

Може бути, як струшують посудину, щоб щільніше вклалося її вміст, так і всі коливання неба і землі, всі здригання природи і народів, тіл і душ. Щоб все те, що колись кудл зрушене з місця людським гріхом, встало б, нарешті, на своє тверде, визначене Богом місце, і стало б навіки непохитним. Земля і небо, люди і духи, біси і Ангели, праведники і грішники, – щоб все прийшло туди, куди наполегливо прагне.

Відчуття цих коливань має вселяти в нас радісну надію, що не вічно будемо перебувати у брехні, висіти над прірвою, сидіти на двох стільцях, розриватися між Богом і мамоною. Віяння тихого вітру довершить те, з чим не змогла впоратися буря. І «ми, приймаючи царство непохитне, охороняймо благодать, якою будемо служити благоугодно Богові з побожністю і страхом» (Євр.12:27 – 29).

«Прошу ж вас, браття, прийміть це слово повчання». (Євр.13:22)

_______________

◄ День 348 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

«Що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає» (Мк.10: 9). Цими словами Господь стверджує нерозривність шлюбу; тільки один законний привід до розлучення вказаний – невірність подружжя: але як бути, якщо відкриється щось подібне? Потерпи. У нас є загальна заповідь – тягарі один одного носити; тим охочіше повинні виконувати її взаємно один до одного такі близькі особи, як подружжя. Нехіть потерпіти розбуркує неприємності і дрібниці вибудовуються у неподоланні мури. На що розум – то дано? Згладжувати життєвий шлях. Розсудливістю долаємо перешкоди. Не розвіються вони від нестачі розсудливості житейської, а більше від небажання обміркувати гарненько стан справ, і ще більше від відсутності в житті іншої мети, крім солодощів. Припиняються ласощі, припиняється і задоволення один одним. Далі й далі, – ось і розлучення. Чим більше зневажається мети життя, тим більше частішають розлучення – з одного боку, а з іншого – беззаконне тимчасове співжиття. Джерело ж цього зла – в матеріалістичному погляді на світ і життя.

Вих. 20, 19.

6 На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і труб­ний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані. 17 І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори. 18 Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і підні­мав­ся від неї дим, як дим з печі, і вся го­ра сильно коливалася; 19 і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом. 20 І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей. 21 І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Гос­пода бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього; 22 священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь. 23 І сказав Мойсей­ Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо го­ри й освяти її. 24 І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх. 25 І зійшов Мойсей до народу і переповів йому.

3 Цар.19:11 -12

19 І переповів Ахав Ієзавелі все, що зробив Ілля, і те, що він убив усіх пророків мечем. 2 І послала Ієзавель посланця до Іллі сказати: [якщо ти Ілля, а я Ієзавель, то] нехай те і те зроблять мені боги, і ще більше зроблять, якщо я завтра до цього часу не зроблю з твоєю душею того, що зроблено з душею кож­ного з них. 3 Побачивши це, він встав і пішов, щоб урятувати життя своє, і прийшов у Вирсавію, що в Юдеї, і залишив слугу свого там. 4 А сам відійшов у пустелю на день путі і, прийшовши, сів під ялівцевим кущем, і просив смерти собі і сказав: досить уже, Господи; візьми душу мою, бо я не кращий за батьків моїх. 5 І ліг і заснув під ялівцевим кущем. І ось, ангел торкнувся його і сказав йому: встань, їж [і пий]. 6 І глянув Ілля, і ось, біля голови його печений корж і глечик води. Він поїв і напився і знову заснув. 7 І повернувся ангел Господній удруге, торкнувся його і сказав: встань, їж [і пий], бо далека дорога перед тобою. 8 І встав він, по­їв і напився, і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей до гори Божої Хорива. 9 І увійшов він там у печеру і ночував у ній. І ось, було до нього слово Господнє, і сказав йому Господь: що ти тут, Іллє? 10 Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, тому що сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували Твої жертовники і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її. 11 І сказав: вийди і стань на горі перед лицем Господнім, і ось, Господь пройде, і великий і сильний вітер, що роздирає гори і розтрощує скелі перед Господом, але не у вітрі Господь; після вітру землетрус, але не в землетрусі Господь; 12 після зем­летрусу вогонь, але не у вогні Господь; після вогню віяння тихого віт­ру, [і там Господь]. 13 Почувши це, Ілля закрив лице своє милоттю своєю,­ і вийшов, і став біля входу в печеру. І був до нього голос і сказав йому: що ти тут, Іллє? 14 Він сказав: поревнував я за Господа Бога Саваофа, бо сини Ізраїлеві залишили завіт Твій, зруйнували жертовники Твої і пророків Твоїх убили мечем; залишився я один, але і моєї душі шукають, щоб відняти її. 15 І сказав йому Господь: піди назад своєю доро­гою через пустелю в Дамаск, і коли прийдеш, то помаж Азаїла на царя над Сирією, 16 а Іиуя, сина Намессіїного, помаж на царя над Ізраїлем; Єлисея ж, сина Сафатового, з Авел-Мехоли, помаж на пророка замість себе; 17 хто втече від меча Азаїлового, того умертвить Іиуй; а хто вряту­ється від меча Іиуєвого, того умер­т­вить Єлисей. 18 Утім, Я залишив між ізраїльтянами сім тисяч [мужів]; всіх цих коліна не схилялися перед Ва­алом, і всіх цих уста не цілували його. 19 І пішов він звідти, і зна­йшов Єлисея, сина Сафатового, коли він орав; дванадцять пар [волів] було в нього, і сам він був при дванадцятій. Ілля, проходячи повз нього, кинув на нього милоть свою. 20 І залишив [Єлисей] волів, і побіг за Іллею, і сказав: дозволь мені поцілувати батька мого і матір мою, і я піду за тобою. Він сказав йому: піди і приходь назад, бо що зробив я тобі? 21 Він, відійшовши від нього, взяв па­ру волів і заколов їх і, запаливши плуг волів, засмажив м’ясо їх, і роздав людям, і вони їли. А сам встав і пішов за Іллею, і став служити йому.

Глава 19. [1] 3 Цар. 18, 40. [2] 3 Цар. 2, 23; 20, 10. [3] Бут. 21, 31. [4] Суд. 16, 30. Як. 5, 17. Іов. 7, 16. [8] Вих. 3, 1; 24, 18. Мф 4, 2. [9] 3 Цар. 18, 9. [10] Рим. 11, 3. [11] Вих. 33, 22. Іов. 38, 1. Діян. 2, 2. [13] Вих. 3, 6. [14] 3 Цар. 19, 10. Пс. 68, 10. Рим. 11, 3. [16] 4 Цар. 9, 1–2. Сир. 48, 8. [17] 4 Цар. 9, 24. 2 Пар. 22, 8. [18] Рим. 11, 4. [19] 4 Цар. 1, 8. Зах. 13, 4. [21] 1 Цар. 6, 14.

(Вих.19: 18)

9 І сказав Господь Мойсеєві: ось, Я прийду до тебе в густій хмарі, щоб чув народ, як Я буду говорити з тобою, і повірив тобі назав­жди. І Мойсей оголосив слова народу Господу. 10 І сказав Господь Мойсею: піди до народу, [оголоси] й освяти його сьогодні і завтра; нехай вимиють одяг свій, 11 щоб бути готовими до третього дня: тому що в третій день зійде Господь перед очима всього народу на гору Синай; 12 і проведи для народу смугу з усіх боків і скажи: стережіться підніматися на гору і доторкатися до підошви її; всякий, хто доторкнеться до гори, відданий буде на смерть, 13 рука нехай не доторкнеться до нього, а нехай поб’ють його камінням, або застрелять стрілою; чи то худоба, чи людина, нехай не залишиться в живих; під час протяжного трубного звуку, [коли хмара відійде від гори,] можуть вони піднятися на гору. 14 І зійшов Мойсей з гори до народу й освятив народ, і вони вимили одяг свій. 15 І сказав народу: будьте готові до третього дня; не доторкайтеся до дружин.

16 На третій день, коли настав ранок, були громи і блискавки, і густа хмара над горою [Синайською], і труб­ний звук дуже сильний; і затремтів увесь народ, що був у стані. 17 І вивів Мойсей народ зі стану назустріч Богу, і стали біля підошви гори. 18 Гора ж Синай уся димілася від того, що Господь зійшов на неї у вогні; і підні­мав­ся від неї дим, як дим з печі, і вся го­ра сильно коливалася; 19 і звук трубний ставав сильнішим і сильнішим. Мойсей говорив, і Бог відповідав йому голосом. 20 І зійшов Господь на гору Синай, на вершину гори, і прикликав Господь Мойсея на вершину гори, і зійшов Мойсей. 21 І сказав Господь Мойсеєві: зійди і підтвердь народу, щоб він не поривався до Гос­пода бачити Його, і щоб не впав багато хто з нього; 22 священики ж, що наближаються до Господа [Бога], повинні освятити себе, щоб не уразив їх Господь. 23 І сказав Мойсей­ Господу: не може народ підняться на гору Синай, тому що Ти застеріг нас, сказавши: проведи смугу навколо го­ри й освяти її. 24 І Господь сказав йому: піди, зійди, потім піднімись ти і з тобою Аарон; а священики і народ нехай не пориваються сходити до Господа, щоб [Господь] не уразив їх. 25 І зійшов Мойсей до народу і переповів йому.

 

Агг.2:6 -7

2 У сьомий місяць, у двадцять перший день місяця, було слово Господнє через Аггея пророка: 2 скажи тепер Зоровавелю, синові Салафиїловому, правителю Юдеї, й Ісусу, синові Іоседековому, великому ієрею, і залишку народу: 3 хто залишився між вами, який бачив цей дім у колишній його славі, і яким бачите­ ви його тепер? Чи не є він в очах ва­ших ніби ніщо? 4 Але підбадьорься нині, Зоровавелю, — говорить Господь, — підбадьорься, Ісусе, сину Іосе­деків, великий ієрею! підбадьорься, весь народе землі, — говорить Господь, — і виконуйте роботи, бо Я з ва­ми, — говорить Господь Саваоф. 5 Завіт Мій, який Я уклав з вами при виході вашому з Єгипту, і дух Мій перебуває серед вас: не бійтеся! 6 Бо так говорить Господь Саваоф: ще раз, і це бу­­де скоро, Я потрясу небо і землю, море і сушу, 7 і потрясу всі народи, і прийде Бажаний усіма народами, і наповню дім цей славою, — говорить Господь Саваоф. 8 Моє срібло і Моє золото, — говорить Господь Саваоф. 9 Слава цього останнього храму буде більшою, ніж першого, — говорить Господь Саваоф; і на місці цім Я дам мир, — говорить Господь Саваоф.

10  У двадцять четвертий день дев’ятого місяця, у другий рік Дарія, було слово Господнє через Аггея про­рока: 11 так говорить Господь Са­ва­оф: запитай священиків про закон і скажи: 12 якби хто ніс освячене­ м’ясо у полí одягу свого і полою своєю торкнувся хліба, або чого-небудь ва­реного, або вина, або єлею, або якої-небудь їжі: чи зробиться це священним? І відповіли священики і сказа­ли: ні. 13 Потім сказав Аггей: а як­що­ доторкнеться до всього цього хто-не­будь, хто осквернився від дотику до мерця: чи стане це нечистим? І відповіли священики і сказали: буде нечистим. 14 Тоді відповів Аггей і сказав: такий цей народ, таке це плем’я переді Мною, — говорить Гос­подь, — і такі всі діла рук їхніх! І що вони приносять там, усе нечисте. 15 Тепер наверніть серце ваше на час від цього дня і назад, коли ще не був покладений камінь на камінь у храмі Господньому. 16 Приходили, бу­вало, до копиці, що могла приносити двадцять мір, і виявлялося тільки десять; приходили до підточилля, щоб начерпати п’ятдесят мір з підточилля, а виявлялося тільки двадцять. 17 Уражав Я вас іржою і бляк­лістю хліба і градом усі труди рук ваших; але ви не наверталися до Мене, — говорить Господь. 18 Наверніть же серце ваше на час від цього дня і назад, від двадцять четвертого дня дев’ятого місяця, від того дня, коли заснований був храм Господній; наверніть серце ваше: 19 чи є ще у житницях насіння? Досі ні виноград­на лоза, ні смоковниця, ні гранатове дерево, ні маслина не давали плоду; а від цього дня Я благословлю їх.

20  І було слово Господнє до Аггея вдруге у двадцять четвертий день місяця, і сказано: 21 скажи Зоровавелю, правителеві Юдеї: потрясу Я небо і землю; 22 і скину престоли царств, і знищу силу царств язичницьких, перекину колісниці й тих, що сидять на них, і скинуті будуть коні і вершники їх, один мечем іншого. 23 У той день, — говорить Господь Саваоф, — Я візьму тебе, Зоровавелю, сину Салафиїлів, рабе Мій, — говорить Господь, — і буду тримати тебе як печатку, бо Я обрав тебе, — говорить Господь Саваоф.

Глава 2. [1] Агг. 1, 1. [2] Зах. 3, 1. [3] 1 Езд. 3, 12. [4] Агг. 1, 13. [6] Євр. 12, 26. [7] Іс. 66, 19. Ін 12, 21. Мф. 21, 23. [9] Агг. 1, 8. [11] Втор. 17, 11. Мал. 2, 7. [12] Лев. 10, 10. [13] Лев. 5, 2; 11, 24. Чис. 19, 11. [16] Втор. 28, 38. Мих. 6, 15. [17] Ам. 4, 9. [19] Зах. 8, 12–13. [22] Єз. 38, 21. Одкр. 19, 21. [23] Сир. 49, 13.

 

 

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.