Сер
08
2018

Про прозріння

Четвер Седмиця 11-та після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Мф.24: 13-28 2 Кор.4: 1-6

У Апостола Павла читаємо: «Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа». Апостоли були покликані нести це світло «в усю землю», тому що, по слову Господньому, до того як прийде кінець, Євангеліє Царства має бути проповідано «по усьому всесвіту, у свідоцтво усім народам». Але це світло закрите «для тих, що гинуть. 4Для невiруючих, у яких бог вiку цього (тобто ворог Божий, сатана) засліпив розум». Сатана, звичайно, не може опиратися Богові. Ледве він колись помислив про це, як тут же був повалений з небес. Але зовсім інша річ, коли полемо битви стає людська душа. Тут може перемогти і сатана, і не тому, що він дійсно може здолати Бога, а тому, що душа вільна і сама може вибрати добро або зло, світло або морок, Бога або диявола. А доки душа не визначилася, Бог і диявол стоять перед нею: Бог намагається прояснити, а диявол засліпити і звести людину «в пекло заживо». Не маючи істини, позбавлений навіть сили, диявол, щоб спокусити, використовує і наші пристрасті, і наші природні бажання, і наші звички, і наші лінощі, і своїх служителів з числа нас же самих. Він лякає, показує свою уявну силу, робить все, щоб нерозривними путами прив’язати до світу. І зовсім по-іншому діє на душу тихе світло Христове. Він не давить, не ламає, не палить. Він тихо і лагідно світить перед внутрішніми очима душі. І істинні благовісники Христові так само дбайливо, з повагою підходять до душі: «не вдаючись до хитрості та не перекручуючи слова Божого, а вiдкриваючи iстину, доручаємо себе совiстi кожної людини перед Богом». Але якщо Господь чекає нашого звернення, то нам самим чекати ніколи. Хто знає, може бути вже завтра «буде пришестя Сина Людського». А нам потрібно встигнути не лише звернутися, але і багато в чому розібратися Господь попередив, що «встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних». Тому потрібно навчитися слухати свою совість. Коли являється Христос або Його посланець, – на душі спокійно і радісно. А якщо там сумнів і смута, то яким би яскравим не було видиме при цьому світло, – не можна відкривати двері душі. Потрібно поступово ослабити і ті пута, якими тримає нас світ. Тому що коли прийде час, – «хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; 18 і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій». А ще належить зрозуміти, що таке «мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці». Мерзота запустіння це, очевидно, зникнення із землі видимих місць, куди ми приходимо для зустрічі з невидимим Богом. І коли це настане, « 23 Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри». Очевидно, вийшовши одного разу з потаємних місць, Церква вже не може туди повернутися. Ставши доступною усім: і віруючим, і маловірним, і забобонним, – вона вже не може піти від них, провести усередині себе лінію; раніше суду Христового розділити усіх на овець і козлищ. Ось – наші святі храми зі всім, що в них є, і інших вже не буде. Щось в них добре, щось не дуже, але напевно, коли в них встановиться мерзота запустіння, – це для усіх буде безперечним і очевидним. Тому потрібно поспішати зміцнювати свій духовний зір, освічуватися «пізнанням слави Божої в особі Ісуса Христа». А інакше, – як видиме світло, якщо спалахне несподівано, може назавжди позбавити зору, – так і День, що несподівано настав, Господній може обернутися вічною пітьмою.

Мф.24: 13-28

13 Хто ж витерпить до кінця, той спасеться. 14 І буде проповідане це Євангеліє Царства по всьому світу, на свідчення усім народам; і тоді прийде кінець! 15 Отже, коли побачите мерзоту запустіння, провіщену пророком Даниїлом, яка стоїть на святому місці, — хто читає, нехай розуміє, — 16 тоді, хто буде в Юдеї, нехай біжить у гори. 17 І хто на покрівлі, той нехай не сходить взяти що-небудь з дому свого; 18 і хто на полі, той нехай не вертається взяти одяг свій. 19 Горе ж вагітним і матерям-годувальницям у ті дні! 20 Моліться ж, щоб не сталася втеча ваша взимку або в суботу, 21 бо тоді буде велика скорбота, якої не було від початку світу донині і не буде. 22 І якби не вкоротилися ті дні, то не спаслась би ніяка плоть; але заради обраних скоротяться ті дні. 23 Тоді, якщо хто скаже вам: ось тут Христос, або: отам, не йміть віри. 24 Бо встануть лжехристи і лжепророки і покажуть великі знамення і чудеса, щоб звабити, якщо можливо, і обраних. 25 Ось Я наперед сказав вам. 26 Отже, коли скажуть вам: «ось Він у пустелі», — не виходьте; «ось Він у потаємних кімнатах», — не йміть віри. 27 Бо, як блискавиця виходить зі сходу і з’являється аж до заходу, так буде пришестя Сина Людського. 28 Бо де буде труп, там зберуться

__________________________2 Кор.4: 1-6

Глава 4

Тому, маючи з милости Божої таке служiння, ми не сумуємо, 2 але, вiдкинувши прихованi ганебні вчинки, не вдаючись до хитрості та не перекручуючи сло­ва Божого, а вiдкриваючи iсти­ну, доручаємо себе совiстi кожної людини перед Богом. 3 Якщо ж i закрите благовiстування наше, то закрите для тих, що гинуть. 4 Для невiруючих, у яких бог вiку цього заслiпив розум, щоб для них не засяяло свiтло благовiстя про славу Христа, Який є образ Бога невидимого. 5 Бо ми не себе пропо­вiдуємо, але Христа Iсуса, Господа, а ми — раби вашi заради Iсуса, 6 тому що Бог, Який звелiв, щоб iз темряви засяяло свiтло, осяяв нашi серця, щоб просвiтити нас пiзнанням слави Божої в особi Iсуса Христа.

 

Прокоментуй! »

Ваш вiдгук