Кві
09
2018

Про приготування душі

Седмиця світла Світлий вівторок

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):https://www.dropbox.com/sh/aq46914xxuce2i4/NX_bsCT3rW

Про приготування душі

 Дії.2:14 – 21    Лк.24:12 – 35

Христос воскрес!

Але хіба тільки Христос воскрес? Воскресли і Лазар, і дочка Іаїра, і син вдови наїнської. І навіть може здатися, що саме вони воскресли по-справжньому. Тільки що лежали мертві, і – встали, повернулися в коло живих, нікуди не зникають, і кожен може їх бачити.

А Господь – не так. Ніхто не бачив, як Він повстав з гробу. Ось лежать Його пелени; ось, про Нього сповіщають Ангели. Ось, нарешті, Він і Сам являється мироносицям, учням. Але ці явлення короткочасні: Він раптово виникає і раптово зникає; спочатку Його або не бачать, або не впізнають. Марія Магдалина бачить і – думає, що це садівник; Апостоли бачать і – думають, що це привид.

Сьогодні йдеться про одне явище Господа, яке особливо докладно описано в Євангелії.

Два учні йшли і говорили про останні події. Ісус наблизився, але «очі їхні були стримані, так що вони не впізнали Його». Господь запитав, про що у них бесіда, і коли отримав відповідь, сказав: «о нерозумні і мляві серцем, щоб вірувати в усе, про що говорили пророки»! Він довго пояснював їм з Писання, що все саме так і повинно було статися. Потім зробив вигляд, що хоче йти Своїм шляхом, але вони упросили Його залишитися. І тільки у домі, під час трапези, Він відкрився. Але тут же став невидимий.

Отже, спочатку Господь попустив учням якийсь час йти одним, міркувати своїм розумом, і віддаватися своїм почуттям. Коли вони говорили між собою, то, напевно, як це буває між своїми, говорили півсловами, напівнатяками. А Господь, поставивши запитання, змусив їх зібратися з думками і все викласти послідовно. Начебто для Нього, але, насправді, – для самих себе. І лише коли вони висловили все, що самі знали і про що дивувалися, Господь Сам став говорити. Він став говорити їхньою мовою, відповідати саме на їх здивування, продовжувати саме з того, на чому вони зупинилися. Вони слухають, і серця їх горять невідомої радістю. Тут Господь робить вигляд, що хоче розлучитися. І це теж не випадково: Господь спонукав їх утримувати Його, висловлювати бажання ще і ще слухати слова істини, ще і ще відчувати палання серця. Господь, на їх прохання, увійшов з ними в дім. Під час трапези Він, «взяв хліб, благословив, переломив і подав їм. У них же відкрилися очі, і вони впізнали Його. Але Він став невидимим для них».

Ось так Господь приготував душі учнів: запалив вогнем любові, наситив істиною, пробудив волю.

Гостя тільки тоді зустрічають гідно, коли чекають його, думають про нього, люблять його. Хто розмірковує про Господа, чиє серце горить любов’ю до Нього, хто бажає, щоб настоло Царство Його, – для такої душі достатньо навіть не те, що побачити воскреслого Господа, а просто почути звістку про Його Воскресіння. І тільки такі душі озивається на пророцтво Іоїля: «І буде: всякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться» (Іоїл. 2, 32). Ім’я Господнє тільки тоді зможе витягнути з безодні і піднести на небо, коли охопить всю душу, навіть до останнього куточка. Тому-то і готує нас Церква до дня Воскресіння Христового молитвою, постом, читанням слова Божого.

Христос воскрес!

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.