Лис
06
2018

Про що просити

Середа Седмиця 23-тя після П’ятидесятниці

Аудіо:

В’ячеслав Резніков. Проповіді на кожний день.

1 Сол.2:1 -8; Лк.11:9 -13

Господь каже: «просіть, і дасться вам, шукайте, і знайдете; стукайте, і відчинять вам, бо кожний, хто просить, одержує, хто шукає, знаходить, хто стукає, тому відчиняють». Але «усякий» якраз міг би навести багато прикладів, коли його прохання не були виконані. Апостол Яків пояснює: «просите — і не одержуєте, тому що просите не на добре, а щоб ужити для пристрастей ваших» (Як.4: 3). І в Євангелії є вказівки, які прохання похвальні і будуть неодмінно задоволені. «Припустімо, що хто-небудь з вас, маючи друга, прийде до нього опівночі і скаже йому: друже! Позич мені три хліби, бо друг мій зайшов до мене з дороги, і я не маю чого дати йому». Він прийшов не тому, що вночі раптом захотів їсти. Йому треба виконати священний, заповіданий Богом закон гостинності. І він буде стояти і просити, не бентежачись ні відмовами, ні докірливими словами. І якщо його прохання не виконають відразу, то все одно виконають «через невідступність його» (Лк.11:5 -8).

І інший приклад. Євангеліст Лука розповідає про вдову, як вона, загнана в кут своїми кривдниками, просила захисту у судді, який так прямо і говорив про себе: «я і Бога не боюся, і людей не соромлюся» (Лк.18:3 -7). Але так вже вона дістала його своїми відчайдушними проханнями, що і ця безсовісна людина пішла їй назустріч, тільки б відчепилася. І Господь закінчує: «Бог чи не захистить обраних Своїх, що голосять до Нього день і ніч, хоч бариться обороняти їх»?

Апостоли Христові саме день і ніч кличуть до Бога. Але щоб їх молитви були почуті, – вони ще й постійно випробовували свої серця, щоб у них не було «ні омани, ні нечистих помислів, ні лукавства», «ні слів лестощів», «ні користі», ні шукання «слави людської».

Господь звертається до тих, хто вважає Його своїм Отцем. Якщо син попросить хліба, невже батько дасть камінь? Якщо попросить риби, невже дасть змію? Якщо попросить яйце, невже дасть скорпіона? Ну, а якщо син попросить змію або скорпіона, не знаючи, яка отрута криється в них? Якщо попросить камінь, думаючи, що це і є хліб?..

Кого називають отцем, тому довіряють. Навіть людина здатна «ніжно обходиться з дітьми своїми». Навіть слуга Божий має відвагу говорити: «ми, бувши ласкаві до вас, хотіли ми вам передати не тільки Божу Євангелію, але й душі свої».

«Тим більше Небесний Отець». Тому будемо просити з синівським довір’ям, і не забувати дякувати за все сповнені прохання. А ще більше – дякувати за прохання невиконані. Бо саме тут, може бути, найсильніше позначається Його любов, яка «не шукає свого» (1 Кор.13: 5), не шукає слави і похвал, а шукає тільки істинної користі і досконалого блага тому, кого полюбив.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.