Січ
13
2018

Про сенс старозавітного обрізання

Обрізання Господнє. Про сенс старозавітного обрізання.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Лк.2:20- 21

Кол.2:8- 12

Для християнина повноцінне життя починається з хрещення. Чимось подібним було обрізання в Церкві старозавітній. Ще Аврааму було сказано: «Цей є завіт Мій»: «нехай буде у вас обрізана уся чоловіча стать; обрізуйте крайню плоть вашу: і це буде знаменням завіту між Мною і вами» (Бут.17:10 -14). Тільки от людина, яка хрестилася – успадковує вічне життя, а ті, хто не обрізувався – позбавлявся і життя тимчасового: «необрізаний же чоловічої статі, який не обріже крайньої плоті своєї [у восьмий день], знищиться душа його з народу свого, тому що він порушив завіт Мій».

У обрізанні, як зараз у хрещенні, нарікають ім’я. «А як минуло вісім днів, коли належало обрізати Його, дали Йому ім’я Ісус, наречене ангелом ще перед тим, як зачався Він в утробі». А наречення імені – дуже важливий момент. У відмінності від усього на землі, людина – істота особистісна. Ім’я виділяє людину з усієї, так би мовити, «маси людства», і дає можливість впізнавати її.

Але – чому Бог наказав саме таким, дивним чином входити до складу Божого народу? З цієї старозавітної загадки, як завжди, покривало знімається тільки Христом. Коли над Немовлям Ісусом відбувався цей обряд, всі своїми очима побачили, що в Ньому така ж, як і у всіх, кров, і такі ж, як у всіх, члени тіла. І думається, що саме для того і було встановлено обрізання, щоб згодом, коли втілиться Христос, всі могли переконатися, що Він воплотився не примарно і не частково, що «вся повнота Божества» в Ньому «перебуває» повною мірою «тілесно». Адже скільки потім з’являлося єретиків, які не вірили, що Бог може принизитись до прийняття людської плоті. Апостолам вже незабаром після Вознесіння доводилося застерігати: «Глядіть, браття, щоб хто не звабив вас філософією й марною оманою, за переказом людським, за стихіями світу, а не за Христом».

Ми сповідуємо віру в Господа Ісуса Христа, Який втілився і став чоловіком. І якщо свято Різдва, – це свято Його втілення, то свято Обрізання – свято Його втілення у людину. Досконала людина, це не лише біологічна, і не тільки суспільна, а ще й, неодмінно, – релігійна істота. Людина зобов’язана знати не тільки своїх братів по плоті, але і свого Небесного Отця. І тому відлік християнської ери починається не з Різдва, а саме з Обрізання, з восьмого дня після Різдва Христового.

Здійснивши закон обрізання, Ісус Христос тим самим і скасував цей закон. Нині, як Він став причасником нашої природи, так і нам треба бути причасниками Його жертовної любові, Його чистоти, Його святості. І оскільки Він має всю повноту в нас, то і ви, – пише Апостол Павло, «маєте повноту в Ньому». Він «є глава всякого начальства і влади. В Ньому ви і обрізані нерукотворним обрізанням, стягненням гріховної плоті, обрізанням Христовим; бувши поховані з ним у хрещенні, в Ньому ви і співвоскресли вірою в силу Бога, Який воскресив Його з мертвих».

_______________

◄ День 1 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

Новий рік. Обрізання Господнє. Св. Василь Великий (Кол.2:8- 12; Лк.2:20- 21, 40-52)

Якщо новий рік є початок днів року, то в день цей належить набути в душу певні помисли, почуття і стани. Таки, які могли б гідністю християнина, призначати всім ходом справ його в продовження року. Це ми негайно знайдемо, як тільки візьмемо в думку, що є новий рік в духовному житті. У духовному житті новий рік є вияв того, коли той, хто живе в недбальстві, починає ревнувати про спасіння і догоджання Богові. Коли хто наважується на це, тоді у нього всередині і у зовнішньому – все перебудовується заново. Стародавнє – відкидається; і все буває новим і на нових засадах. Якщо у тебе є це, – понови; а якщо ні, – сотвори, – і буде у тебе новий рік.

До цього ж підійде і гідне святкування обрізання Господнього і пам’ять св. Василя Великого. – Сутність сказаних змін полягає в тому, що людина починає з цього моменту жити тільки для Бога на спасіння своє. Тоді як раніше жив виключно для себе, готуючи собі загибель. Отут кидає він колишні звички, все втіхи і все, в чому знаходив задоволення; відсікає пристрасті і нахили похоті. Сприймає справи суворої самовідданості. А така зміна точнісінько представляє те, чим, по Апостолу, має бути обрізання серця. Саме про нього нагадує і до якого зобов’язує нас святкування обрізання Господнього. Приклад якого (обрізання серця) представляє в особі своїй св. Василь Великий. Так всі предмети, що тісняться у свідомість в новий рік, сходяться в одному – внутрішньому оновленні нашому, через обрізання серця. Добре, коли благоволить Господь кому налаштуватися в новий рік таким чином. Тобто не тільки подумати так, але і в життя ввести все це. Це досконалий чин: по-християнськи відсвяткувати Новий рік і приготуватися до християнського супроводу всього року. У наступний новий рік, таким треба буде тільки поновити і оживити сприйняте нині.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.