Вер
11
2018

Про серце

Середа.Седмиця 16-та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Гал.6: 2-10; Мк.7: 14-24

Господь сказав: «все те, що входить у людину ззовні, не може осквернити її». «Бо зсередини, від серця людського, виходять лихі помисли».

Серце, це як осередок хреста. Це – саме невловиме, але і найдорогоцінніше. Це – те, де починається шлях або до життя, або до смерті. Серце – твердиня, яка може протистояти будь-якому натиску ззовні, бо буквально «ніщо», як каже Господь, «не може її осквернити». Але саме з серця, всупереч усьому доброму, можуть виходити і потоки скверни.

В четвертому столітті в Церкві була суперечка, що важливіше для спасіння людини: її вільне самовизначення або благодать Божа, котра спасає? І інші стверджували, що тільки свобода, а інші – що тільки благодать.

І дійсно, в інших місцях Писання ми знайдемо свідоцтва про безумовне значення благодаті, про те, що тільки «Бог створює в нас і хотіння, і діяння за Своїм благоволінням» (Флп.2: 13).

А в сьогоднішньому «зачалі» говориться про безумовне значення серця, про його свободу і відповідальність; про те, що людина повинна спиратися тільки на саму себе: «Кожний нехай випробовує своє діло і тоді матиме похвалу тільки в собі, а не в іншому». Неначе на світі є тільки людина, її справа і плоди цієї справи: «Що посіє людина, те й пожне».

А істина в тому, що ні Бог не спасає проти волі, ні сам не спасешся без Божої благодаті. Як і благодать, що спасає, так і вільна доброхіть має абсолютне значення. Скажуть: як це може бути? мовляв, всемогутність, що обмежена людською свободою, не є всемогутністю; як і свобода, яка обмежена Божою всемогутністю, не є свободою. Але це лише гімнастика розуму. А ти вільно вибери Бога, вийди назустріч Йому, – і тобі відкриється Його всемогутність.

Так і всі логічні суперечності Священного Писання існують тільки в абстрактному розумі, і дуже легко вирішуються практично. Ось і сьогодні, наприклад, спочатку читаємо: «Кожний свій тягар понесе», і тут же бачимо протилежне: «Носіть тягарі один одного». А справа в тому, що Слово Боже звернене до тебе, як до єдиного вільного і відповідального слухача. Тобі все дано, ти все можеш, і тому ні на кого не розраховуй і не озирайся: ніхто твого тягаря не понесе. Але ти неси тягар свого ближнього!

А щоб нам рішучіше визначитися зі своєю свободою, пристанемо спочатку на раду Церкви, на пораду, яку чуємо в чині поховання: «Прийдіть, браття, у гробі побачимо попіл і порох, з нього же створені». Ось яка всемогутність Бога, ось з чого зміг Він нас створити. І з іншого боку, – ось куди веде вільне відкидання Бога.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.