Лип
12
2018

Про шлюб та безшлюбність

П’ятниця. Седмиця 7-ма після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

1 Кор.7:35-8:7; Мф.15:29-31

Порівнюючи шлюб і безшлюбність, Апостол говорив, що «той, хто видає заміж свою дівчину, добре робить; а хто не видає, робить краще». Так само «безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я». Апостол шкодує християн, вказуючи на труднощі хреста шлюбного життя. Він каже: «якщо і оженишся, не згрішиш; і якщо дівчина вийде заміж, не згрішить. Але такі матимуть муку тілесну». Причина можливої скорботи в тому, що з’єднуються двоє, щоб взаємно володіти один одним. Щоб дружина була у всьому слухняна чоловіку, і щоб чоловік так ставився до дружини, як до власної плоті (Еф.5:22-29). І це – на все життя! Апостоли, наприклад, жахнулися, коли почули, що розлучатися можна тільки з вини перелюбу.

З якою старанністю радить Іоанн Лествичник вибирати духовного керівника, якому послушник міг би назавжди і повністю вручити свою волю! А подружжя, хоча і з’єднуються не менш міцними узами, але ж не заради скорботи і хреста, не заради тісного шляху вступили вони в шлюб, а для радощів шлюбного життя. А в результаті – як часто вони перетворюються на двох ворогів, скутих одним ланцюгом! Не шукає кожен – ні як догодити Богу, ні як догодити іншому, а тільки вимагає догоди собі. Пророк Давид молився: «нехай упаду я в руки Господа, бо велике милосердя Його; тільки б у руки людські не впасти мені» (2 Цар.24:14 *). А в шлюбі якраз і велика небезпека – впасти саме в руки людські. І навіть – якщо шлюб «в Господі», з людиною однієї віри. Тому що ми схильні, забуваючи про свої обов’язки, занадто добре знати обов’язки іншої сторони і деспотично вимагати їх виконання, прикриваючи свій егоїзм Божественним авторитетом. Скрізь людину дуже важко пробитися до Бога. Руку Божу легше побачити в огні і бурі, ніж у злісному знущанні. Тому Апостол і радить путь безшлюбності, як більш прямої: «Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господеві».

Але звернімо увагу, що Павло не просто рекомендує безшлюбність, як отаку. Він говорить дуже конкретно: «Бажаю, щоб усі люди були як і я». І потім ще раз повторює, кажучи про вдів: «добре їм залишатися, як я» (1 Кор.7:7-8). Бажаючим працювати Господу він вказує на живий приклад. Чернече служіння завжди вважалося великої наукою, «мистецтвом», якому треба вчитися, і не просто вчитися, але постійно бачити приклад вчителя. А якщо немає людини, яка на шляху безшлюбності могла би сказати: «будь, як я»? Якщо наставник, в кращому випадку, має тільки книжкове знання, яке «надимає», і не має любові, яка одна тільки здатна «будувати» (1Кор.8:1), – то чи не стає такий шлях ще більш ризикованим, ніж шлях шлюбного життя? Адже у шлюбі, принаймні, не стоїть питання: «що робити?» – Треба і один одному догодити, і дітей виховати. І якщо робити це з молитвою, з терпінням, – ось тобі і спасіння.

Так що будемо дуже обережні у виборі життєвого шляху. Не варто принижувати хороше і певне, заради невизначеного і невідомого, у чому нас нікому наставити. А якщо хтось покличе і скаже: «будь, як я», – то треба дуже і дуже придивитися, а чи дійсно бути як він – достойно; чи дійсно це шлях до спасіння; чи саме це до вподоби Богові?

* ____

Гнів Господній знову запалав на ізраїльтян, і побудив він проти них Давида сказати: піди, порахуй Ізраїля й Іуду. 2 І сказав цар Іоаву воєначальникові, який був при ньому: пройди по всіх колінах Ізраїлевих [і Іудиних] від Дана до Вирсавії, і порахуй народ, щоб знати мені кількість народу. 3 І сказав Іоав царю: Господь Бог твій нехай примножить стільки народу, скільки є, і ще у сто разів стільки, а очі госпо­даря мого царя нехай побачать це; але для чого господар мій цар бажає цієї справи? 4 Але слово царя до Іоава і воєначальників перемогло; і пішов Іоав з воєначальниками від царя рахувати народ ізраїльський. 5 І перейшли вони Йордан і зупинилися в Ароері, на правому боці міста, що серед долини Гадової, до Іазера; 6 і прийшли в Галаад і в зем­лю Тахтим-Ходши; і прийшли в Дан-Яан і обійшли Сидон; 7 і прийшли до укріплення Тира і в усі міс­та хивеян і хананеян і вийшли на південь Юдеї у Вирсавію; 8 і обійшли­ всю землю і прийшли через дев’ять місяців і двадцять днів у Єрусалим. 9 І подав Іоав список народного перепису царю; і виявилося, що ізраїльтян було вісімсот тисяч чоловіків сильних, здатних до війни, а юдеян п’ятсот тисяч.

10 І здригнулося серце Давидове після того, як він порахував народ. І сказав Давид Господу: тяжко згрішив я, вчинивши так; і нині молю Тебе, Господи, прости гріх раба Твого, бо вкрай нерозумно зробив я. 11 Коли Давид устав на другий день ранком, то було слово Господа до Гада пророка, прозорливця Давида: 12 піди і скажи Давиду: так говорить Господь: три покарання пропоную Я тобі; вибери собі одне з них, яке звершилося б над тобою. 13 І прийшов Гад до Давида, і сповістив йо­­му,­­ і сказав йому: обирай собі, чи бу­ти голоду в країні твоїй сім років, чи щоб ти три місяці бігав від ворогів твоїх, і вони переслідували тебе, чи щоб упродовж трьох днів була моровиця в країні твоїй? тепер розсуди і виріши, що мені відповісти Тому, Хто по­слав мене. 14 І сказав Давид Гадові: тяжко мені дуже; але нехай упаду я в руки Господа, бо велике мило­сердя Його; тільки б у руки людські не впасти мені. [І обрав собі Давид моровицю під час жнив пшениці.] 15 І послав Господь моровицю на ізраїльтян від ранку до призначеного часу; [і почалася моровиця в на­роді] і померло з народу, від Дана до Вир­савії, сімдесят тисяч чоловік. 16 І про­стяг ангел [Божий] руку свою на Єрусалим, щоб спус­тошити його; але Господь пожалів про біду і сказав ангелові, який уражав народ: досить, тепер опусти­ руку твою. Ангел же Гос­подній був то­ді біля току Орни ієву­сеянина.­ 17 І сказав Давид Господу, коли побачив ан­гела, який уражав народ, говорячи: ось, я згрішив, я [пастир] вчинив­ беззаконно; а ці вів­ці, що зробили вони? нехай же рука Твоя обернеться на мене і на дім батька мого. 18 І прийшов у той день Гад до Давида і сказав: іди, постав жертовник Господу на току Орни ієву­сеянина. 19 І пішов Давид за словом Гада [пророка], як повелів Господь. 20 І глянув­ Орна і побачив царя і слуг його, які йшли до нього, і вийшов Орна й уклонився­ цареві лицем своїм до зем­лі. 21 І сказав Орна: навіщо прийшов господар мій цар до раба свого? І сказав Давид: купити в тебе тік для спо­руд­ження жер­товника Господу, щоб при­пинилось ураження народу. 22 І сказав Орна Давиду: нехай візьме і принесе в жерт­ву, господар мій, цар, що йому вгодно. Ось воли для всепалення і вози й упряж волова на дрова. 23 Все це, царю, Орна віддає цареві. Ще сказав Орна царю: Господь Бог твій нехай буде милостивим до тебе! 24 Але цар сказав Орні: ні, я заплачу́ тобі, що коштує, і не принесу Гос­поду Бо­гу моєму жертви,­ взятої задарма. І купив Давид тік і волів за п’ятдесят сиклів срібла. 25 І спорудив там Давид жертовник Господу і приніс всепалення і мирні жертви. [Потім Соломон розширив жертовник, бо він був малий.] І змилостивився Гос­подь над країною, і припинилось ураження ізраїльтян.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.