Лип
09
2018

Про шлюб

Вівторок. Седмиця 7-ма після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

1Кор.6:20-7:12; Мф.14:1-13.

Апостол пише: «Щоб уникнути блудодіяння, кожний нехай має свою жінку, і кожна жінка нехай має свого чоловіка. Hехай чоловік віддає своїй жінці належну любов; так само і жінка своєму чоловікові. Жінка не володіє своїм тілом, а чоловік; також і чоловік не володіє своїм тілом, а жінка». І далі пише: «якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, ніж розпалюватися». Одна і та ж Божественна премудрість відкривається у творенні як душі, так і тіла. Згадаймо перші глави книги Буття. Бог створив першу жінку з ребра першого чоловіка. І коли Бог привів її до Адама, той, хоч і вперше побачив, але відразу впізнав. Не сказано, які почуття він зазнав. Сказано, якими словами їх висловив: «ось, це кістка від кісток моїх і плоть від плоті моєї; вона буде зватися жінкою, бо взята від чоловіка [свого]» (Бут. 2: 23). Іншими словами, побачивши Єву, він сказав: «Це моє. І не просто моє, але – зсередини мене узяте, і спеціально для мене створене».

Могутньою, таємничою силою пов’язав Бог перших людей. І хоча не можна сказати, що кожен – тільки половина людини, але все-таки бачимо, яка тут покладена основа для нерозривності людського роду. Тут разом і примусовий, і радісний засіб для подолання людського егоїзму, гріховної людської самодостатності.

Перший шлюб першого чоловіка був з жінкою, що походила з нього самого. Наступні шлюби були між рідними братами і сестрами. Але потім шлюби між найближчими родичами були заборонені, чому і Іоанн Хреститель викривав Ірода: «Не годиться тобі мати… жінку Филипа, брата свого».

Було також заборонено віддавати дочок за іновірців і брати звідти дружин. Ми знаємо з Священної історії, скільки через це приходило спокуси. А найпершим згубним змішанням було, коли «сини Божі побачили дочок людських, що вони красиві, і брали їх собі за дружин» (Бут.6: 2). Передання пояснює, що сини Божі, це – нащадки благочестивого Сифа, а інші – нащадки першовбивці Каїна. Через це вся земля впала в розпусту, і мало не загинула у водах потопу.

А шлюби, вчинені в Господі, з’єднували і сімейства, і племена, і цілі народи. Своїм пришестям Господь не скасував цього, хоча і відкрив досконаліший, позбавлений чуттєвої примусовості шлях. Апостол Павло, бажаючи всіх з’єднати в новому Адамі, у Христі, для всіх «зробився всім» (1 Кор.9:22).

Духовні радості, які Господь давав йому закуштувати, були не порівнянні з радощами шлюбного життя. І в той же час Апостол не відштовхує від шлюбу, і навіть забороняє одній стороні самовільно ухилятися від подружнього спілкування, а тільки – за взаємною згодою, «до часу, і тільки заради того, «щоб перебувати в пості та молитві».

Апостол хоча і каже: «добре чоловікові не торкатися жінки», – але тут же додає: «але кожен має від Бога своє дарування, один таке, інший — інше». У цьому – справжняя пастирська велич Божого чоловіка, здатного вмістити і тих, і інших. І нам треба цьому вчитися: маючи одне дарування від Бога, не нав’язувати своїх законів тому, хто має від Бога зовсім інше обдарування.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.