Гру
06
2017

Про «сокровенне». В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Четвер. Седмиця 27-ма після П’ятидесятниці

Аудіо(МП 3):

Проповіді на кожний день. В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Про «сокровенне». Лк.18:31 – 34  1 Тім.6:17 – 21

Доля юнака, який віддав перевагу багатству, відійшов від Ісуса Христа (…легше верблюдові…) лякає. Апостол Петро з острахом нагадує: «Ось ми покинули все, та й пішли за Тобою». Господь заспокоїв його. Він пообіцяв, що «немає нікого, хто покинув би дім, або батьків, або братів, або сестер, або жінку, або дітей заради Царства Божого і не одержав би значно більше».

Господь сказав, як можновладний. І раптом, тут же, відвів убік учнів, і, нечутно для інших, сказав: «ось ми йдемо до Єрусалима, і збудеться все, написане пророками про Сина Людського, бо видадуть Його язичникам, і глузуватимуть з Нього, і скривдять Його, і обплюють Його. І будуть бити, і уб’ють Його; та на третій день воскресне». І це говорить Той, хто хвилину тому стільки наобіцяв Своїм послідовникам! Учні нічого не зрозуміли. Бо були, як пояснює Євангеліст, сокровенні «слова ці приховані для них».

«Сокровенне»… Таке дивне, об’ємне слово. Але що, в свою чергу, приховано за ним? Часто воно звучить як докір тому, хто, маючи очі, не бачить, і, маючи вуха, не чує. Щось буває сокровенним, тому що «темрява засліпила очі йому» (1 Ін.2: 11). Або – тому що «бог віку цього засліпив розум, щоб для них не засяяло світло благовістя про славу Христа» (2 Кор.4: 4). Можуть і пристрасті засліплювати, бо приховують істину. Грошолюб, не бажаючи розлучитися з багатством, сам закриває очі, і хоче, щоб пряме, очевидне повеління все роздати і слідувати за Христом – виявилося б тільки притчею, яку треба розуміти як-небудь «духовно».

А учні були засліплені променями слави свого Вчителя. Їх засліплювала і радісна надія – за понесені труди отримати «значно більше в цей час, а у віці майбутньому — життя вічне». І раптом – ці слова, що Його Самого зневажать, оплюють, і, врешті – решт, розіпнуть! Вони, напевно, подумали, що це допоки не витлумачена нова притча.

Отже, треба дбати, щоб ніяка пристрасть не засліплювати ні очей, ні розуму. Щоб, наприклад, багаті «були невисокої думки про себе і надіялись не на багатство непевне», але «багатіли добрими ділами, були щедрі і радо ділилися». У спробах пояснити нез’ясовне треба також берегтися «марнослівної балаканини» і «неправдивого розуму».

І тоді «сокровенне» постане у своєму чистому вигляді: як Божественна таємниця, якої не розгадувати треба, але – зануритися в неї. Яку «у свій час відкриє блаженний і єдиний сильний Цар царюючих і Господь пануючих, єдиний, Який має безсмертя і живе у неприступному світлі, Якого ніхто з людей не бачив і бачити не може. Йому честь і держава вічна! Амінь» (1 Тім.6:15 -16).

_______________

◄ День 322 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

Господь сказав учням про муки своєї, але вони нічого не зрозуміли зі сказаного: «і були слова ці приховані для них» (Лк.18: 34). А згодом – так міркували: «не знати між вами нічого, крім Ісуса Христа і то розп’ятого» (1Кор.2: 2).

Не настав час – вони і не розуміли цієї таємниці; а прийшов – зрозуміли, і всім передали і роз’яснили. Це і з усіма буває, та не тільки у відношенні до цієї таємниці, а й до всякої іншої. Незрозуміле на початку з часом стає зрозумілим; немов промінь світла входить у свідомість і висвітлює те, що раніше було темним. Хто ж це роз’яснює? Сам Господь, благодать Духа, що живе в віруючих, ангел – охоронитель, – тільки вже ніяк не сама людина. Вона тут приймає, а не продукує. При всьому тому, інше залишається незрозумілим на ціле життя, і не тільки для приватних осіб, але й для всього людства. Людина оточена незрозумілим: інше роз’яснюються їй протягом життя, а інше залишаються до іншого життя: там побачиться. І це навіть для просвіщенних Богом умів. Чому ж не відкривається тепер? Того, що інше неосяжне, тобто, годі й говорити про нього; інше причинено з лікарських міркувань, тобто було би шкідливо знати передчасно. В іншому житті багато чого з’ясується, але відкриються інші предмети та інші таємниці. Розуму створеному ніколи не позбутися таємниць незбагненних. Розум бунтує проти цих кайданів: але бунтуй – не бунтує, а кайданів таємничості не позбудешся. Змирися ж, гордий розум, «під міцною рукою Божою» (1Пет.5: 6) і віруй!

 

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.