Тра
08
2018

Про співпрацівників Господніх

Середа. Седмиця 5-та після Пасхи.

Ср5пП Про співпрацівників Господніх

Середа. Седмиця 5-та після Пасхи.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Діян.13:13-24; Ін.6:5- 14.

Одного разу Господь наситив п’ять тисяч людей, які пішли за Ним «на той бік Тиверіадського моря в Галилеї». Він узяв п’ять хлібів «воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів». І люди не тільки наситилися; вони, і ми разом з ними, побачили тут і могутність Господа, як джерело нашої надії на Нього. Побачили і поблажливість до людської природи: хоча Він приніс безцінний хліб вічного життя, але не гребує нагодувати і звичайним земним хлібом. Тому що одна справа – подвижник, добровільний постник, а інше – просто голодна людина, яку, якщо не нагодувати спочатку, то і Божественне вчення їй не піде. Вчить також Господь ставитися до їжі, як до Божого дару, з належним благоговінням. Він сказав: «зберіть залишки, щоб нічого не пропало». У цих п’яти хлібах богослови бачили прообраз п’яти язв, що Господь отримав в спокутуванні наших гріхів. А в примноженні хлібів – прообраз того, як ось уже дві тисячі років, під виглядом хліба, нескінченно множиться святе Тіло Христове, і насичує нас на Божественній Літургії.

Згадується і про дванадцять коробів, в які Він повелів зібрати залишки хліба. Напевно, Він клав малу частину кожному Апостолу в його короб, а вони вже роздавали народові цей хліб, що чудом примножувався. Очевидно, при цьому була небезпека і для народу – вважати Апостолів за чудотворців, а також і для Апостолів – вважає себе такими. Тому з самого початку Господь піддав їх випробуванню. Він запитав: «за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? Говорив же це, випробовуючи Пилипа, бо Сам знав, що хотів зробити. Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав». А Андрій навіть дещо знайшов: «тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч»?

Саме цих відповідей Господь і чекав. По-перше, учні усвідомили, що поставлені завдання нездійсненні людськими способами. По-друге, вони все-таки зробили все, що могло бути зроблено людьми. І по-третє, хоча вони зробили все, але ясно побачили, що це, по суті, – ніщо. Значить, Богу потрібні не ті, хто допомагав би Йому, але ті, – хто не заважав би Йому, через кого Він міг би робити Сам.

Спробуємо у своєму житті керуватися цими правилами. Коли припадає якась важлива справа, коли потрібно допомогти комусь, чи наставити когось, іншими словами, коли в твоєму серці звучить питання: «Де ми купимо хліба, щоб їх нагодувати»? – Скажи найперше, як Філіп: «Їм і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав». Неодмінно скажи так, хоча б справа і здавалася, зовсім неважкою. Потім зроби все, що можеш, допоможи, як можеш, як Андрій розшукав єдині п’ять хлібів і дві рибини. І тут же обов’язково додай, як він додав: «але що то на таку безліч»? Обов’язково скажи ці слова, якими б великими не здавалися тобі твої зусилля!

Цим ти даси місце Господу, і Він прийме тебе в учасники Своїх чудес, Своєї могутності і Своїй милості.
____ Діян.13:13-24

13 Вiдпливши з Пафа, Павло та тi, що були з ним, прибули до Пер­гiї, у Памфiлiї. А Iоан, вiдлучив­шись вiд них, повернувся до Єрусалима. 14 Вони ж, проходячи вiд Пергiї, прибули до Антиохiї пi­сидiйської i, увiйшовши в синагогу суботнього дня, сiли. 15 Пiсля читання Закону i Пророкiв начальники синагоги послали сказати їм: «Мужi-браття! Якщо у вас є сло­во повчання до народу, говорiть».

16 Павло, пiдвiвшись, дав знак рукою i сказав: «Мужi iзраїльтяни i ті‚ що бояться Бога, вислухайте! 17 Бог народу цього обрав батьків наших i пiднiс цей народ пiд час перебування у землi єгипетськiй, i силою великою вивiв їх iз неї, 18 i близько сорока рокiв годував їх у пустелi. 19 I, знищивши сiм народiв у землi Ханаанськiй, роздiлив їм у спадщину їхню землю. 20  I пiсля цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти ро­кiв, давав їм суддiв до пророка Самуїла. 21 Потiм просили вони царя, i Бог дав їм Саула, сина Кi­сового, мужа з колiна Венiамі­нового. Так минуло рокiв сорок. 22 Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого i сказав, засвiдчивши: «Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здiйснить усi бажання Мої». 23 З його роду Бог за обiт­ницею підніс Ісуса — Спасителя Iзраїлевi. 24 Перед самим пришестям Його Iоан проповiдував хрещення всьому народовi iзраїльсь­кому.

____  Ін.6:5- 14
5 Ісус, звівши очі і побачивши, що багато народу йде до Нього, говорить Филипові: за що нам купити хлібів, щоб їх нагодувати? 6 Говорив же це, випробовуючи його, бо Сам знав, що хотів зробити. 7 Филип відповів Йому: і на двісті динаріїв не вистачить хліба, щоб кожний з них хоч трохи одержав. 8 Один з учеників Його, Андрій, брат Симона-Петра, говорить Йому: 9 тут є один юнак, який має п’ять хлібів ячмінних і дві рибини; але що то на таку безліч? 10 Ісус сказав: звеліть людям сісти. Було ж на тому місці багато трави. Отже, сіло людей близько п’яти тисяч. 11 Ісус, взявши хліби і воздавши хвалу, роздав ученикам, а ученики — тим, що сиділи, також і риби, скільки хто хотів. 12 І коли наситилися, то сказав ученикам Своїм: зберіть залишки, щоб нічого не пропало. 13 І зібрали, і наповнили дванадцять кошиків залишками від п’яти ячмінних хлібів, що їли. 14 Тоді люди, побачивши, яке чудо сотворив Ісус, сказали: це воістину Той Пророк, Який має прийти у світ.

 

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.