Гру
31
2016

Про ставлення питань

Неділя. Седмиця 30 – та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Кол.3: 12-16; Лк.18: 18-27

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Одного разу Господа Ісуса Христа запитав «один з начальників, кажучи: Учителю благий, що мені зробити, щоб успадкувати життя вічне»? Господь, звичайно, знав, чим ця розмова скінчиться. Але він не відразу вимовляє слово, яке засмутить. Спочатку Він сказав: «Знаєш заповіді: Не чини перелюбу; Не вбивай; Не кради; не свідкуй неправдиво Шануй батька твого і матір твою». І тільки коли «один з начальників» відповів, що «все це зберіг» він «від юності», Господь вразив його: «ще одного не вистачає тобі: все, що маєш, продай і роздай убогим, і матимеш скарб на небесах, і йди слідом за Мною».

Питання взагалі річ не проста. За всяким сумнівом може послідкувати відповідь, яка тебе може зв’язати. Як сьогодні. Людина відійшов з сумом і, безсумнівно, з соромом, рівним тій самовпевненості, з якою підійшла. І якщо людина до питання перебувала у невіданні, гідному деякого виправдання, то, дізнавшись істину, вона вже свідомо зійшла з шляху Христового.

Тому питання – справа серйозна. До того ж, у своєму житті нам не Христа доводиться питати, але священика. І нехай цей священик навіть дуже шанований, званий «старцем». Але і він теж людина. До подібної розмови треба ретельно приготуватися, продумавши, про що ж хочеш запитати? Можливо, ти задумав явний гріх, про який прямо сказано у Святому Письмі, і в своїй сліпоті сподіваєшся, – раптом скажуть по твоїй волі?

Не варто задавати питання, на яке може бути багато відповідей. Треба, щоб відповідь була: або – або. Або так, або навпаки. Наприклад, одружитися або йти в ченці? Жити в місті або перебиратися в глухомань? Йти або не йти з роботи, на якій почалися спокуси? І тому подібне. І притому, обов’язково продумай: чи можеш ти виконати одну річ, і чи можеш виконати протилежну? І якщо ти на одне з двох свідомо не готовий, то й не питай. А тим більше, якщо сам не уявляєш, чого ти хочеш. А то – бувають такі діалоги: – вирішив я одружитися – ну, одружуйся – а я боюся того-то – ну, не одружуйся – а все-таки одному важко – ну, одружуйся – ні, все ж не можу зважитися – ну, не одружуйся… І так до нескінченності.

А то ще буває: священик скаже, а пов’язані з тобою люди – проти. І не можеш понести. Питати треба так, щоб потім не потоптати слово священнослужителя, і тим самим не відійти від Христа. І добре, якщо відійдеш з сумом, а то ж – і з роздратуванням, і з образою! Чи не приходь також зі скаргою ні на кого. Ніякої священик не може розсудити заочно і не має права вірити твоїм одностороннім звинуваченнями. Він зобов’язаний розпитати і протилежну сторону.

І звичайно, треба знати, кого питати. Христос буде посеред вас тільки тоді, коли і священик, і ти зійдетеся в ім’я Христове і в дусі Христовому, з уклінним готовністю дізнатися і виконати Божу волю. Щоб обидва ви були одягнені, наскільки це можливо, «в милосердя, добрість, покору, лагідність, довготерпіння, терплячи один до одного, і прощайте, якщо хто на кого оскарження. Як Христос простив вас, так і ви».

 

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.