Лют
10
2018

Про Страшний суд

Воскресіння Седмиця 2 – а ПІДГОТОВЧА (35)

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Про Страшний суд

Тиждень про страшний суд

Мф.25 :31 – 46

1 Кор.8:8- 9: 2

Суд цей здійсниться, коли наприкінці земної історії «прийде Син Людський у славі Отця Свого з ангелами Своїми» (Мф.16 :27). Тоді Господь «сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи», всі до одного нащадки Адама. І всіх цих людей Господь відразу розділить, «як пастир відділяє овець від козлів». Господь бачить без обвинувачів і свідків, хто куди прагне, хто що любить, хто чому віддав свою душу. Але щоб ніхто не міг звинуватити Його в упередженості, в приреченні кожного завідомо до погибелі або до спасіння, Він неодмінно дасть кожному сказати останнє, вільне слово, щоб і весь світ побачив те, що завжди бачить Він.

Господь звернеться спочатку до тих які праворуч від Нього: прийдіть, благословенні Отця Мого, успадкуйте Царство, уготоване вам від створення світу. Бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; спраглим був, і ви напоїли Мене; був подорожнім, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви зодягли Мене; був недужим, і ви відвідали Мене; у в’язниці був, і ви прийшли до Мене. Тоді скажуть Йому праведники у відповідь»… І Господь з упевненістю говорить, що скажуть праведники. Господь впевнений, що вони запитають з подивом: «Господи! Коли ми бачили Тебе таким і послужили Тобі»?! Але чому вони саме так запитають? Адже читали ж вони Святе Євангеліє, і в тому числі – те, що ми читаємо зараз. Вони прекрасно знають слова, які Господь скаже далі: «зробивши це одному з цих братів Моїх менших, Мені зробили». Праведники все це «проходили», і багато разів чули з амвона, що, роблячи добро ближньому, робимо Самому Господу. Але Господь знає, що не дадуть відповідь праведники згодою, мовляв, «так, Господи, ми це знаємо, це написано у двадцять п’ятому розділі Євангелія від Матвія»! Господь знає, що все одно, не дивлячись ні на що, вони дадуть відповідь саме таким щирим, здивованим питанням. Бо праведник і трудиться, і намагається виконувати все, що Господь наказав, – але перед його очима завжди, в першу чергу, хрест Господній, це головне, несумірне ні з чим, знамення Його любові. Праведник не може навіть помислити, що здатний дати щось Тому, Хто Сам дає всім все, включаючи і можливість давати щось іншим.

Потім Господь звернеться до тих, «які ліворуч від Нього: ідіть від Мене, прокляті, у вогонь вічний, уготований дияволу і ангелам його. Бо голодував Я, і ви не дали Мені їсти; спраглим був, і ви не напоїли Мене… ». Але й цим теж дається право останнього слова. Причому, вони знаходяться у більш вигідному становищі. Навіть якщо вони і не читали Євангелія, то ось, тільки що вони чули, як відповідали праведники, як заперечували свою праведність, сперечаючись навіть з Самим Богом. І вони чули, як сказав Господь праведникам. Але вони все одно вперто виправдовують себе, як виправдовував себе багач із притчі про багатого і Лазаря. Вони ні в чому не винні. Вони, за їх словами, від усієї душі б послужили Господу, якби він з’явився їм. І одночасно вони все життя відштовхували від себе всяку простягнуту до них руку. І так минуло їхнє життя. Але Господь дає їм останню можливість. І що їм варто сказати: «Так, Господи, нічого доброго не зробили ми ні Тобі, ні ближнім, але – помилуй нас «по великій милості Твоїй»!

Деякі, розмірковуючи про це Євангеліє, роблять висновок, що – ось що треба для спасіння: допомагай ближньому, роби добрі справи. А віровчення і Богослужіння придумано людьми. Але насправді – без правої віри і без участі в церковних Таїнствах просто неможливо відповісти так, як відповіли праведники, дати таку оцінку своєї праці! Думається, якби праведники погодилися з Господньої оцінкою, а грішники заблагали б про милість, – доля і тих, і інших була б протилежна. Але Господь відразу поставив одних по праву, а інших по ліву руку. Він знав, хто що відповість. Він Своєю любов’ю все зробив, щоб всі відповіли, як перші, і не Його вина, якщо деякі засліпили собі очі і заткнули вуха.

«І підуть ці на вічні муки», що приготовлені «дияволові та ангелам його». Зауважимо: що не потягнуть їх, але – самі підуть, у своєму воістину бісівському спротиві Богу і Його правді.

 

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.