Гру
12
2013

Про Священика і священиків. В.Резніков. Свт.Ф.Затворник

П'ятниця. Седмиця 29-ма після П’ятидесятниці

Аудіо(МП 3):https://www.dropbox.com/sh/cg3c3k2b0ixdwbf/s9K7ylnjfb

Проповіді на кожний день. В.Резніков. Свт.Ф.Затворник

Про Священика і священиків.

Лк.21:37 – 22:8  Євр.7:18 – 25

Призначення священства – бути посередником між людиною і Богом. Люди завжди відчували провину перед Вищою Істотою. Завжди бажали, щоб хтось заступився за них; приніс жертву милості об’єкту поклоніння. У власному свавіллі люди часом приносили навіть синів та дочок. Але Бог, встановлюючи завіт з Ізраїлем, повелів приносити тварин. Бог призначив потомство Левія, одного з дванадцяти колін Ізраїлю, здійснювати ці жертвопринесення. І раптом, через майже півтори тисячі років, виявляється повна «неміч і марність» цих встановлень! Як же важко було євреям зрозуміти і прийняти це! Але, з іншого боку, як же важко прийняти і відчути Новий заповіт без Старого!

Старий заповіт називається тінню Нового. Що таке тінь? Але предмет, який не має тіні, тут же втрачає свою реальність. Жертва Старого завіту «ніколи не може зробити досконалими тих, що приходять з ними» (Євр.10:1), і Ветхий Закон підлягає скасуванню, з причини «немочі і браку корисності». Але саме старозавітною мовою Апостол пояснює істини завіту Нового.

Для євреїв кожне слово Писання було священне, і Апостол вказує на слова псалма, де вже за тисячу років до Христа йдеться про два типи священства. Вже там перевага віддається священству «по чину Мелхиседека». Як зауважує Павло, «бо ті були священиками без клятви, а Цей із клятвою, бо про Hього сказано: «Клявся Господь і не розкається: Ти Священик повік за чином Мелхиседековим». Апостол говорить, що Ісус Христос і є цей Священик. Ті були «поручителями» і «заступниками» Старого завіту. Він же – «поручитель», «посередник» завіту Нового. Союз, мир повинен бути міцним. Щоб відновити мир, «посередник» потрібен авторитетний, шановний обома сторонами. Він повинен гарантувати відшкодування заподіяної шкоди, що став причиною розриву. Він повинен і підтвердити серйозність намірів сторін надалі не порушувати миру. І завжди необхідна кров, як саме тверде свідоцтво.

Отже, то священство кінчається, і повстає Священик інший. «тих священиків було багато, бо смерть не дозволяла перебувати одному; а Цей, оскільки перебувати Йому вічно, має і священство нескінченне, тому й може завжди спасати тих, які приходять через Нього до Бога, будучи завжди живим, щоб заступатися за них».

Отже, тих було багато, а Він – Один. А як же ми, християнські служителі Вівтаря? Вже встав Інший, Один. А нас знову, як у Старому завіті, багато. Крім того, слово «священик» в нашому, християнському сенсі, в новозавітних книгах не вживається жодного разу. Є «єпископи» і «пресвітери», наглядачі і старійшини. І думається, що як Господь заборонив називати когось «вчителями», «наставниками» і «отцями», так само Він заборонив би називати будь-кого і «священиками». Тому що Один у нас Священик – Христос, одного разу приніс Самого Себе в жертву, достатню для спокутування всіх людей.

Але служителі Христові все ж іменуються і «вчителями», і «наставниками», і «батьками» (1 Кор.4: 15; 12, 28), зрозуміло, пам'ятаючи, Хто є єдиний істинний Учитель, Наставник і Отець. Так само і – «священики» християнські пам'ятають, що, здійснюючи Богослужіння, вони не нові жертви приносять, але дають можливість всім людям, завжди і скрізь бути причасниками Його єдиної істинної і досконалої жертви.

_______________

◄ День 337 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

Увійшов сатана в Юду й навчив його, як зрадити Господа: той погодився і зрадив. Увійшов сатана тому, що були відчинені для нього двері. Внутрішнє наше завжди причинено; Сам Господь стоїть зовні, – стукає, щоб відчинили. Чим же вони відчиняється? Співчуттям, нахилом, згодою. У кого все це скеровується на бік сатани, в того він і входить; у кого, навпаки, спрямовується на бік Господа, в того входить Господь. Що входить сатана, а не Господь, в цьому винна сама людина. Не допускай втішних сатанинських думок, не співчуває їм, уникай стану згоди, коли навіюються вони, і не погоджуйся з ними. Сатана походить – походить близько, та й відійде: адже йому ні над ким не дано влади. Якщо ж заволодіває він ким, то тому, що той сам себе віддає йому в рабство. Початок усьому злу – думки. Не допускай поганих думок і назавжди зачиниш тим двері душі твоєї для сатани. А що думки приходять недобрі – нічого не вдієш; ніхто у світі не уник, і гріха тут ніякого немає. Прожени їх, і всьому кінець; знову прийдуть, знову прожени – і так все життя. Коли ж приймеш думки, і станеш ними запалюватися, то чи не дивно, що і співчуття до них з'явиться; тоді вони стануть ще більш докучливими. За співчуттям підуть нечисті наміри то на ті, то на інші недобрі справи. Невизначені наміри вималюються потім розташуванням до одного якого-небудь; починається вибір, згода і рішучість – ось і гріх всередині! Двері серця відчинени навстіж. Як тільки згода утворюється, вскакує всередину сатана, і починає поганити. Тоді бідна душа, як невільник або як в'ючна тварина; її гонить і виснажує поступ непотрібних справ. Не допусти вона поганих думок – нічого б такого не було.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.