Гру
03
2017

Про те, де знаходиться Царство Небесне

Понеділок. Седмиця 27-ма після П’ятидесятниці

В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Аудіо(МП 3):

Проповіді на кожний день. В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Про те, де знаходиться Царство Небесне

Лк. 17:20- 25  1 Тім.5:1- 10

Одного разу фарисеї запитали Господа Ісуса Христа: «Коли прийде Царство Боже»? Питання «коли?», може означати і «коли по часу»? і «за якими умовами»? Але Господь не відповів ні в першому, ні в другому сенсі. Він несподівано сказав, що Царство Боже взагалі не можна розуміти, як щось зовнішнє. Воно не приходить, як приходить день, як приходять одне за другим часи року. І навіть не можна сказати, що воно взагалі прийде: «не прийде Царство Боже помітно, і не скажуть: ось, воно тут, або: он там. Бо Царство Боже всередині вас є». Зауважимо, що саме вже є «всередині вас». І тому навіть і не чекати треба, коли воно, нарешті, всередині нас утворюється і з’явиться, але – жахнутися тієї думки, що його в нас може не бути!

Людина взагалі тільки тоді воістину живе, коли живе у момент сьогодення. Як у притчі: яке діло найважливіше? – Яке робиш в даний момент. Яка людина найголовніша? – Яка зараз поруч.

Одного разу послушник запитав старця: «Як спастися? – А для цього треба вгамуватися. – А як це? – Ось, ти зараз послушник, а, напевно, чекаєш, коли над тобою звершать постриг? – Так. – А потім будеш чекати, коли тебе в ієродиякони поставлять, а потім в ієромонахи? – Так. – Ось, зараз пост, а ти, напевно, хочеш, скоріше б Пасха? – Так. – І чекаєш, коли лід зійде, і паломники стануть приїжджати? – Так. – Отож: коли тобі буде все одно, що пост, що Великдень, що літо, що зима, послушник ти чи ігумен, – ось тоді ти і вгамуєшся, і встанеш на шлях спасіння…»

Інакше кажучи, все і завжди має бути проникнуте світлом Царства Небесного. У будь-якій події має бути відчуття радості і достатності, відчуття Божої присутності і Божої перемоги. І навіть не «повинно бути», а – є насправді. Адже кому відповів Господь, що «Царство Боже всередині вас є»? Навіть не учням, а – ворогам, фарисеям. Тому що воістину воно є в кожному, і для кожного. Треба тільки простягнути руку і взяти. Тільки клацни вмикачем, і спалахне світло. І дарма будемо очікувати, що річка часу сама по собі принесе щось добре. Навіть якщо десь по цій річці і пливе до тебе щастя. Бо одночасно ця ж річка, з такою ж швидкістю зносить за течією вниз і тебе, якщо бездіяльно заснув.

_______________

◄ День 319 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

Сказав Господь, що Син Людський з’явиться в «день Свій», як блискавка, що миттєво висвітлює всю піднебесну (Лк. 17: 24). Потім Господь додав: «Але насамперед належить Йому багато постраждати і бути відкинутим родом цим» (Лк. 17: 25). Побудова промови показує, що це «належить постраждати» має передувати явленню Господа у славі. Отже, весь час до «того дня» – час страждань Господа. У Своїй особі Він постраждав у той відомий час; після ж цього, страждання Його тривають в особі віруючих. Це страждання народження віруючих, їх виховання в дусі та охорони від ворожих дій, внутрішніх і зовнішніх. Союз бо у Господа із вірними не тільки уявний й моральний, а живий, заради якого все що стосується їх сприймається і Їм, як Главою. Виходячи з цієї думки, не можна не бачити, що Господь точно багато страждає. Особливо вразливі скорботи – це падіння віруючих; ще більш чутливі для Нього – відпадання їх від віри. Але це – заключне лихо; постійні ж стріли – скорботи і спокуси і коливання віри зневір’ям. Промови і писання, що дихають невір’ям, – розпалені стріли лукавого. Для кування таких стріл багато кузень завів лукавий. Серця віруючих болять, бо вражаються ними;  болять, коли бачать ураження інших; з ними і Господь болить. Але з’явиться День слави Господа – тоді відкриється таїна темряви, і страждалі зрадіють з Господом. До того ж часу треба терпіти і молитися.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.