Жов
05
2018

Про те, що легше сказати

Субота. Седмиця 19-та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

1Кор.15:58-16:32; Лк.5: 17-26

Одного разу деякі люди поклали перед Господом Ісусом розслабленого, і Господь, «побачивши віру їхню, сказав йому: чоловіче, відпускаються тобі гріхи твої. Книжники і фарисеї почали розмірковувати, кажучи: хто ж є Цей, що богохульствує? Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога? Ісус, зрозумівши міркування їхні, сказав їм у відповідь: що помишляєте в серцях ваших? Що легше — сказати: відпускаються тобі гріхи твої, чи сказати: встань і ходи»?

А правда, що легше сказати?.. Хто може похвалитися, що хоч раз в житті почув «встань і ходи», і тут же побачив звершення цих слів? Слова ж «прощаю і відпускаю всі гріхи твої» церковна людина чує досить часто. І самому священику не так уже й важко їх вимовляти. Адже він відпускає гріхи, вчинені кимось проти когось, але – чи з такою легкістю пробачить він навіть єдиний гріх особисто проти себе? Нехай все так. Але – спробуй сам вимовити те, що вимовляє він… Церковна людина з жахом відсахнеться від такої пропозиції, розуміючи, що ніхто, навіть самий чистий і святий, не зможе цього зробити, якщо не дано буде Самим Богом в таїнстві священства. І фарисеї були формально праві, коли, щиро чи удавано, жахнулися: «Хто може відпускати гріхи, крім одного Бога»? Тому що всі гріхи, що зробиш, і проти ближнього, і навіть проти самого себе, по-перше – проти Бога, Який все створив і всьому дав закон і порядок.

Але Самому-то Богу чи легко вимовити ці слова? Адже Бог не тільки – любов і милість, а й – справедливість. Справедливість же полягає в тому, щоб за все було заплачено. І тільки кров’ю Єдиного Безгрішного можна було викупити розтлінний гріхом світ. Господь і прийшов на землю, і втілився саме «для того, щоб узяти гріхи наші» (1Ін.3:5), і Він «помер за гріхи наші» (1Кор.15:3), а перед тим, як зійти на Хрест, Він молився в Гетсиманському саду, і «піт Його, як краплі крові, що падають на землю» (Лк.22: 44). Тільки Він досконало знає, що таке життя, що таке смерть, що таке гріх, і що таке – прощення гріхів. І всі пробачення, що виголошують до і після Хреста, всі вони – відголос того єдиного передсмертного пробачення, яке прозвучало з Хреста: «Отче, прости їм, бо не відають, що чинять» (Лк.23:34). Так чи легко було це сказати, якщо слідом за цим «близько дев’ятої години Ісус викрикнув гучним голосом:… Боже Мій, Боже Мій! Навіщо Ти Мене покинув» (Мф.27: 46)?

Прощення гріхів повертає вічне життя, примиряє і з’єднує з Небесним Отцем. І розслаблений отримав це. Але так як це відбулося до Хреста, – треба було якось наочно показати і силу, і дієвість Божественного слова. Тому Господь трохи пізніше сказав розслабленому: «Встань, візьми постіль твою та йди в дім твій!»…

Але як має бути після Хреста? – А після Хреста це «прощаю і відпускаю» повинно звучати з такою приголомшливою силою, яка затьмарила б все, що чув до або почуєш після, навіть саме «встань і ходи». І свідченням, що дійсно почув це «прощаю і відпускаю» – буде те, що й не захочеш почути «встань і ходи», і вже з радістю понесеш хрест хвороби, щоб справедливо заслуженими стражданнями хоч якось співчувати безневинним стражданням Христовим, які оновляють, животворять і рятують.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.