Жов
10
2017

Про тих, хто робить, Хто допомагає і що заважає

Середа. Седмиця 19-та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Флп.1:12-20; Лк.5: 33-39

Всі ми відчуваємо, що ворог нашого спасіння постійно куває лихо, намагаючись або полонити на шлях погибелі, або перекрутити добрі починання. Але й Господь ні на мить не відходить, допомагаючи на благому шляху і повертаючи на користь всі задуми ворога.

У Апостола Павла не було прямого наміру йти в Рим. Але після прибуття в Єрусалим він був схоплений іудеями і мало не роздертий. Його відбили римські воїни і теж мало не катували. Здавалося б, вороги можуть торжествувати. Але серед цього мороку, в єрусалимській темниці Сам «Господь, з’явившись йому, сказав: «Дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римі» (Діян.23:11). А Павло і був римським громадянином, і тому був відправлений на суд імператора.

І ось вже з римської в’язниці він пише: «Бажаю, браття, аби ви знали, що те, що зі мною сталося, послужило більшому успіху благовістя, бо моє ув’язнення за Христа стало відомим усій преторії та всім іншим, і більшість з братів у Господі, підбадьорившись кайданами моїми, почали сміливіше, безбоязно проповідувати слово Боже». Підбадьорилися не перемогою, чи успіхом, а видимою поразкою! І завжди сила Божа діє в людській немочі. Скільки прикладів, коли тортури сповідників віри – і самих мучителів лякали, і слабких зміцнювали, і язичників змушували оголошувати себе християнами, – настільки в цих стражданнях видна була перемога життя над смертю, перемога Христа над світом!

Але бачачи користь своїх уз, Апостол бачить й інше. Одні, підбадьорені його узами, «доброї волі Христа проповідують». А інші – хоча теж проповідують, але роблять це «через заздрощі і суперництво». Не маючи сил приглушити слово про Христа, диявол перекручує початкові спонукання цих проповідників, вселяючи пристрасть до першості. Тому, хто одержим цією пристрастю все одно: «за» чи «проти» – аби боротися, перемагати і потім величатися перемогами. У них буває і заздрість до того, хто робить ту ж справу більш успішно. І навіть знав Апостол, що у деяких є пряме бажання «збільшити тягар кайданів» його, як більш славного побратима у Христі! Але розуміючи, що не в його силах досягти абсолютної чистоти помислів співробітників, Апостол пише: «Але що до того? Як би не проповідували Христа, удавано або щиро, я й тому радію і радітиму».

Тому і ми не повинні бентежитися, якщо поруч деколи трудяться не зовсім добросовісні люди. Тим більше – не кидати справи з цієї причини, як ніби ми одні на світі такі чисті і чесні люди. У кожних спокусах необхідно знайти про що порадіти і за що подякувати Богу. А Господь, «як і завжди», – поруч. Як і завжди, – Він прийде на допомогу, ледь вичерпаються твої сили. Як і завжди, – Він додасть величі до Своїй слави, і до спасіння всякого щирого, сумлінного і смиренного працівника.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.