Гру
03
2015

Про відібрання багатства від душі, і душі від багатства

Воскресіння Седмиця 26 – та після П’ятидесятниці

В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Аудіо(МП 3):

Проповіді на кожний день. В.Резніков. ► Свт.Ф.Затворник

Про відібрання багатства від душі, і душі від багатства

Лк.12:16 – 21  Еф.5:9 – 19

Однієї багатій людині даний був ще й багатий урожай. Сидить вана і міркує «сам собі: що мені робити? Немає куди мені зібрати плодів моїх. І сказав: ось що зроблю — зруйную житниці мої та збудую більші, і зберу туди весь хліб мій і все добро моє. І скажу душі моїй: душе, багато маєш добра, що лежить у тебе на багато років: спочивай, їж, пий, веселись»!

Так і бачиш цього багатія, розваленого в кріслі; потягується від задоволення, точнісінько як на рекламі страхового агентства. Все у нього «схоплено», все застраховано, все розраховано на багато років вперед. Здається, назавжди він влаштувався в цьому світі, і не залежить вже ні від кого і ні від чого! Але раптом Бог, Якого він зовсім скинув з рахунків, «сказав йому: нерозумний! Цієї ночі душу твою візьмуть у тебе».

Людина може розлучитися з багатством двома шляхами: або багатство віднімається у нього, чи він віднімається у багатства. У першому випадку буває, що, вражений раптовою зміною долі, людина починає розмірковувати про мінливість всього земного, і поступово набуває істинне і нетлінне. Але буває Бог забирає його самого. Він відриває душу багатія назавжди від того, до чого вона була так прив’язана, – що тут відбувається з душею? Чим вона буде мучитися?

Господь відкриває таємницю такої душі, задаючи те саме питання, яке більш за все буде її хвилювати: «Кому ж дістанеться те, що ти заготував»?.. Скільки б людина не називав законним і чесно придбаним своє багатство, все одно віна не може не бачити, що навколо безліч жебраків і голодних. І вони не байдуже дивляться на його досягнення. Вони не тільки заздрять, а й будують плани, як би все у нього відібрати. Треба побудувати високий паркан, озброїтися, найняти охорону. Але треба і заспокоїти свою совість. Треба розумно пояснити і собі, і іншим, чому у мене є, а в інших ні. І коли це вдається, починаєш дивитися навколо себе не тільки зі страхом, але і з торжеством, і з презирством: як вони сміють бажати того, що належить тільки мені?! Мені Бог дав за моїми стараннями, а їм не дав по їх недбалості. Я працівник, а вони ледарі! Яке право мають вони підглядати, бажати, нарікати?

Так, він начебто з усім розібрався, зняв всі питання. Але в якому сум’ятті повинна перебувати душа, коли все ж «те, що викривається, стає явним від світла»! (Еф.5: 13) І як це бачити, як воно саме переходить в чужі, ненависні руки! «Кому ж дістанеться те, що ти наготував?» (Лк.12:20) – Якраз тим, від кого ховав, кого зневажав, кого навіть часом і за людей не вважав. У розповіді про багатого і Лазаря обидва одночасно були взяті з життя, і згадаємо, яке презирство, навіть там, відчував багач до Лазаря, навіть будучи сам в муках. Але якими були б його муки, якби він ще й побачив, що багатство переходить в руки саме цього Лазаря! Саме так буває з кожним, – закінчує Господь, – «хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє».

А як багатіти «в Бога»? – А ось приклад: Петру одного разу теж раптом дано було багатство: його трудова нива «добре вродила», Бог дав величезний улов. А що ж Петро? – А він припадає до ніг Того, Хто дав йому багатство, і каже: «відійди від мене, бо я чоловік грішний». Так він відразу збагатився і страхом Божим, і знанням Його всемогутності, і баченням своєї гріховності, і надією на Його милість, і готовністю все залишити та піти за Ним (Лк.5). Ось цього вже ніхто не зможе відняти. Така душа сама тільки й має бажання, щоб «визволитися (від життя у плоті; померти) i бути з Христом, бо це незрівнянно краще» (Флп.1: 23).

Тому й сказано: «Встань, сплячий, i воскресни з мертвих, i освітить тебе Христос». І – наше щастя, коли у нас забирають перш, ніж нас віднімуть від усього!

_______________

◄ День 318 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

Сказав Господь притчу про багатія, який збирався тільки їсти, пити і веселитися, і за те вражений був смертю, не доживши до припущених утіх. Виголосив: «Так буває з тим, хто збирає скарби для себе, а не в Бога багатіє». «Так» – тобто, такими вони бувають, або така доля спіткає і тих і інших. Ті, хто багатіють разом зі забуттям про Бога тільки й думають про плотські втіхи. Ті, хто бажають уникнути цієї гіркої долі – нехай «збирають не собі, а багатіють тільки в Бога». А так як багатство від Бога, то, коли воно тече, то присвячуй його Богу, і вийде святе багатство. Всі надлишки розділяй з нужденним: це буде те ж саме, що Йому повернути. Хто бідному дає, Богу дає.  Начебто втрачаючи багатство, такий істинно багатіє, збагачується добрими справами. Збагачується заради Бога, у надії догоди Йому. Збагачується Богом, бо залучає Його благовоління. Збагачується від Бога, Який запевнює: «…у малому ти був вірним, над великим тебе поставлю» (Мф.25: 21). Збагачується в Бога, а не собі, бо не вважає себе господарем, а тільки управителем. Наглядачем, вся турбота якого полягає в тому, щоб задовольнити всіх, хто приходять до нього з нуждою. Надзирателем, що боїться витратити на себе що-небудь, бо вважає це неправим вживанням ввіреного йому надбання.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.