Жов
28
2018

Про види брехні

Понеділок. Седмиця 22- та після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В’ячеслав Резніков

Аудіо:

Кол.2:13 -20; Лк.9:18 -20

У посланні до Колосян, яких бентежили різні лжевчителі, апостол Павло пише: Бог нас, «що були мертві в гріхах і в необрізані плоті вашої, оживив разом із Ним, простивши нам усі гріхи, знищивши вченням рукописання, що було про нас і проти нас». «Він узяв його з середовища і прибив до хреста;  забравши сили у начальств і властей, владно вивів їх на ганьбу, подолавши їх Собою». Це – реальність. Це – те, що з нами сталося, те, що завжди з нами. І ці слова сказані не для заучування, але щоб ми раділи з позбавлення від неминучої смерті, про знищення лютого ворога, і дякували б Господу нашому Спасителю.

Ворог якраз і намагається будь-якими шляхами відвести від реальності, від правди. Він може запропонувати звернути пильну увагу не на сам предмет, а на його тінь. Старий Завіт і був такою тінню новозавітних подій. А деякі навіть прийнявши Христа, не тільки самі даремно захоплювалися спостереженням цієї тіні, а й інших примушували. І Апостолу доводилося звільняти збентежені совісті. «Отже, – пише він збентеженим, – хай  ніхто не осуджує вас за їжу або питво, чи за яке свято, або за новий місяць, або за суботу: це — тінь майбутнього, а тіло у Христі». Якою би химерною і цікавою не була тінь, але – що вона в порівнянні з самою реальністю, об’ємною і багатокольоровою!

Але якщо ворогові не вдається відтягнути вниз, він починає вабити круто вгору. Йому все одно: вгору, вниз, вліво, вправо, – аби відвести від того, що є насправді. Тим, що не бажають повернутися до простих обрядів Старого Завіту він може запропонувати інтелектуальну витонченість, відкрити як би приховані від інших таємниці, закликати до надмірного, не по розуму, аскетизму. Але – «ніхто, – застерігає Апостол, – Hехай не зваблює вас самовільною смиренномудрістю та служінням ангелів, втручаючись у те, чого не бачив, безрозсудно величаючись тілесним своїм розумом». Апостоли якраз і проповідували тільки те, що самі «чули, що бачили своїми очима, що розглядали i чого торкалися» їх руки (1Ін.1: 2).

Поза реальністю – тільки брехня, як би «високо» або «низько» вона не виглядала. Коли Господь запитав учнів: «за кого вважає Мене народ»? – У відповідь посипалося безліч найдивовижніших, але далеких від істини думок: одні вважали Його «за Іоана Хрестителя, а інші за Іллю; а ще інші говорять, що воскрес один з давніх пророків». Але деякі про Нього говорили і те, що Він попросту обманщик, і «зваблює народ» (Ін.7: 12). Поза істиною самі «помпезні» варіанти брехні злучаються з найпростішими і низькими.

А ми повинні перебувати в реальності – і душею, і плоттю і кров’ю. Ми повинні триматися «голови, від якої все тіло, з’єднуване i зміцнюване суглобами та зв’язками, росте зростом Божим». А говорити правильні слова, не живучи ними, мати вигляд благочестя, не маючи його сили (2Тим.3:6), – значить подавати привід до знущаннЯ над Христом і християнством. Тому коли Петро на запитання Спасителя: а самі вони за Кого Його поважають? – Від імені всіх учнів Духом Святим відповів: «За Христа Божого», – Господь все ж «суворо наказав їм нікому не говорити про це». Оскільки: ще земний шлях Христовий не став реальністю; ще не прибив Він до хреста давнішнє проти нас рукописання; ще не осоромив ворогуючих проти нас начал і властей; і ще не оживив нас разом із Собою, простивши усі гріхи.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.