Сер
10
2018

Про вінчання

Субота. Седмиця 11-та після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

1Кор.1: 3-9; Мф.19: 3-12

Одного разу до Ісуса Христа приступили фарисеї і в який вже раз «спокушаючи Його, говорили Йому: чи за всяку провину дозволено чоловікові розводитися з жінкою своєю»? Не знаємо, на яку відповідь вони розраховували, «спокушуючи», але Господь як завжди вказав на самий початок: «Чи не читали ви, що Той, Хто створив на початку, чоловіком і жінкою створив їх? І сказав: заради цього залишить чоловік батька свого й матір і з’єднається з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає».

В розтлінному гріхом людстві Бог дозволяв і багатоженство, і розлучення. Але тепер, прийшовши звільнити від гріха і повернути до початку, в рай, Господь і норму дає таку, яка була спочатку.

І ось, в храмі перед Хрестом і Євангелієм стоять чоловік і жінка, які обрали один одного, щоб назавжди бути разом. Священик, звертаючись до Бога, молитовно згадує, як Той, Хто створив Адама, потім з ребра його – Єву, привів до нього (Адама); як Адам відразу впізнав її, вперше побачивши, і Духом Божим сказав, що повинно людині з’єднається «з жінкою своєю, і будуть обоє однією плоттю. Тож вони вже не двоє, але одна плоть. Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає» [Бут. 2, 24]. «Сам і нині, Владико Господи Боже наш, – молиться далі священик, – пошли Твою небесну благодать…» – Адже Господь обіцяв: «просите – і дасться вам». – І священик просить тричі: «Господи Боже наш, славою і честю вінчай їх». І відбувається диво: вже для них – нікого немає: ні інших чоловіків, ні інших жінок, ні батька, ні матері. На всій землі вони – єдині один для одного. І якщо в таїнстві Хрещення заново твориться людина, то в таїнстві Шлюбу з неї вперше твориться і дається йому дружина. На них – царські вінці, як на перших і головних; як на родоначальниках, від яких може заселитися нова земля; як на переможцях, які перемогли світ з його множинністю; як на тих, які схилилися під благодаттю первісного закону Божого. Яке тут може бути розлучення? «Що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає».

Але що для християн стало нормою, того іудеї тоді не могли вмістити. Навіть учні несміливо сказали: «Якщо така повинність чоловіка перед жінкою, то краще не женитись» (Мф.19:10). Що ж, «не всі сприймають це слово, а кому дано», – сказав Господь. Якщо не можеш прийняти закону шлюбу, – піднімися на щабель вище, підійди ближче до початку буття, коли ще не була сотворена дружина. Тоді людина щойно вийшла з рук Божих, і крім Бога у неї не було нікого. Адам славив Бога, пізнавав світ і всьому давав імена. І зараз відкритий цей славний шлях безшлюбного, не розсіяного служіння Богу. «Бо є скопці, що з утроби матері народилися такими; і є скопці, які оскоплені людьми; і є скопці, котрі самі себе зробили скопцями заради Царства Небесного. Хто може вмістити, нехай вмістить».

Причому, Церква ніколи не розуміла цей вираз буквально. Церква ніколи не займалася вириванням ока, що спокушає; відсіканням правиці, що спокушає (Мф.5: 29-30). Все в нас повинно бути досконалим, а значить вільним: і шлюб, і безшлюбність. Де немає свободи гріха, там не може бути і вільної, славної перемоги над гріхом. А якщо відсікти члени, що спокушали і заглушити ліками бурхливі пристрасті, то це зовсім не шлях у Царство Небесне. Це – виведення особливої породи рабів для царства земного, які б і працювали справно, і не завдавали б зайвого клопоту своєму власнику.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.