Гру
30
2018

Про віру і легковір’я

Понеділок. Седмиця 31-ша після П’ятидесятниці

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Про віру і легковір’я

Мк.9:42 – 10: 1(42з).  Евр.11:17 – 23, 27-31(329з)

В ім’я Отця і Сина і Святого Духа.

Апостол Павло продовжує говорити про віру. І знову перед нами Авраам. Він мав таку рішучість виконати Божу волю, що Апостол говорить, як про вже скоєне, про те, чого Авраам до кінця все ж не вчинив. Апостол стверджує, що Авраам вже «приніс у жертву Ісаака», «приніс єдинородного»! Тому що вірив, «що Бог має силу і з мертвих воскресити».

Потім Ісаак в старості «благословив Якова та Ісава». Потім Яків перед кончиною благословив своє потомство. І коли благословляли, бачили те, на що благословляли, як би вже справдженим. Причому, щось бачили з радістю, а щось зі страхом і неспокоєм. Наприклад, про Дана Якову було відкрито, що «буде змієм на дорозі, аспидом на путі, що вражає ногу коня». Побачивши це, Яків вигукує: «На допомогу твою сподіваюся, Господи!» (Бит.49:17 -18)

Йосип, коли перед кончиною прощався з братами, бачив майбутнє свого народу, як сьогодення. Здавалося б, недавно прийшли в Єгипет, оселилися на кращих землях, попереду – спокійне життя. Але Йосип бачив вихід звідси, і як про найважливіше, «про кості свої заповів», щоб вони взяті були в землю обітовану.

Далі Апостол говорить про батьків Мойсея, які «вірою» три місяці приховували його, хоча фараон звелів знищувати всіх новонароджених євреїв чоловічої статі. Батьки бачили, «що дитя прекрасне», і тому увірували в вибраність свого сина, і що Бог його ніби вже зберіг. Тому і «не злякались наказу царевого».

І далі – про великі діла Мойсея, якому був відкритий шлях Божого народу. Мойсей вивів народ з Єгипту, під приводом принести жертву в пустелі, хоча ясно було, що обман виявиться, і не уникнути погоні. Перед виходом він, за велінням Божим, скоїв з народом паску. При цьому велів помазати косяки дверей жертовною кров’ю, вірячи, що винищувач первістків єгипетських не переступить цього знака. А потім він ввів народ посеред двох водних стін Червоного моря, вірячи, що вони не зімкнуться. Коли підійшли до Єрихону, Мойсей, замість того, щоб вести правильну військову облогу, наказав навіщось обходити навколо сім раз, сурмлячи в труби. І по його вірі «впали стіни Ієрихонські».

Так, вірою відбувався цей великий історичний шлях Божого народу. Так, вірою звершується і все велике в людстві. Вірою в невидиме, в те, чого ще немає. А що завжди стоїть на шляху цих рухів? – Плоть: те, що видимо і відчутно, те, що здається єдино реальним. Але Господь каже: «І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає». Також «і якщо нога твоя спокушає тебе», «і якщо око».

Але віра повинна бути обґрунтованою. Вірити треба не тому, що просто у щось треба вірити. І не тому, що дуже хочеться вірити. Віра повинна бути перевірена і розумом, і серцем. А то вийде як з єгиптянами. Вони слідом за євреями вступили на дно моря. Але зробили це не по вірі, а по легковір’ю. Вони необґрунтовано подумали, що – те, що зараз, буде і завжди, і те, що відкрито для Божого народу, буде відкрито і для них. І вступили посеред вод самовільно, не отримавши веління і благословення від Бога, як отримав чоловік Божий, Мойсей.

_______________

◄ День 347 ► Святитель Феофан Затворник

Думки на кожен день року за церковним читанням із Слова Божого•

«Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться» (Мк.9: 49). Перед цим говорив Господь про те, що, аби встояти на добрій дорозі, необхідно бути готовим на всякого роду пожертвування і на всякі справи самовідданості. Хоч би жертви ці були дороги нам, як око, або необхідні, як права рука, треба принести їх не замислюватись. Бо якщо пошкодуєш принести таку жертву, і внаслідок того зійдеш з правого шляху на неправий, то примушений будеш в майбутньому житті страждати вічно. Отже, принеси жертву, пекучу і скорботну тут, щоб уникнути мук там. Без вогняного очищення тут не можна бути спасенним від вогню вічного. Всякий, бажаючий бути спасенним, повинен бути осолитися вогнем, пройти вогняне очищення. Всі ми, за законом створення, повинні принести себе в жертву Богу; але кожний з нас нечистий. Треба, значить, очистити себе, щоб представити наші «тіла в жертву живу, святу, благоугодну Богові» (Рим.12: 1). Але ,стань себе очищати, відривати пристрасті від душі, буде боляче, як від обпалення вогнем. Ця дія внутрішнього самоочищення схоже на дію вогню, що очищає метал. Метал байдуже не має відчуття. Якщо дати йому відчуття, то він і очищення і печіння відчував би одночасно; ось саме це відбувається і в людині при самоочищенні. Людина, що пройшла цю дію, буває як би вся перепечена полум’ям вогню. Очисний вогонь проходить по всіх частках її, як сіль проникає у тіло при осоленні. І тільки той, хто піддається цій дії, буває справжньою богородною жертвою; тому й необхідно кожному бути осоленим вогнем, подібно до того як в Старому Завіті всяка жертва солилася перш ніж бути принесеною у всеспалення.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.