Січ
07
2018

Про віру і про діла

Понеділок. Седмиця 32

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Про віру і про діла

Мк.10:46- 52

Як.2:14 – 26

Апостол Яків пише: «Яка користь, браття мої, коли хто говорить, що він має віру, а діл не має? Чи може ця віра спасти його»?

Що для нас важливіше, видно «з тих діл», які ми вважаємо важливішими за інші діла. Хто для нас в житті дорожче, видно з того, чиї прохання ми намагаємося виконати в першу чергу. Апостол наводить два приклади віри. Авраам, за велінням Бога, поклав «на жертовник Ісака, сина свого». Тому що для нього найголосніше звучало слово, раніше сказане Богом: «подивися на небо і порахуй зірки, якщо ти можеш порахувати їх». «стільки буде в тебе нащадків. Аврам повірив Господу, і Він поставив йому це в праведність». (Бут.15:5-6)

А Раав, мешканка Єрихону, обложеного Ізраїлем, приховала у себе в будинку двох розвідників. Вона «сказала їм: я знаю, що Господь віддав землю цю вам, тому що ви навели на нас жах, і всі жителі землі цієї прийшли від вас у страх». «Ні в кому [з нас] не стало духу проти вас; бо Господь Бог ваш є Бог на небі вгорі і на землі внизу». І для неї цей факт переважив національні прихильності, і вона визнала своїм святим обов’язком допомогти воїнству Бога неба і землі (Нав.2:8- 11).

У нашому Символі віри – дванадцять членів, і кожен член, це – або факт минулого, або факт майбутнього, або факт невидимого світу. Промовляючи Символ віри, ми проголошуємо, що все, що ми перерахували, – найважливіше для нас, і повинно визначати наше життя. Ми проголошуємо, що повинні жити, виходячи з того, що є Бог, і є вічне життя; що через пророків і апостолів нам відкрита Його воля, і що за мої гріхи, за моє життя віддав Своє життя Єдиний Безгрішний. І якщо ми словами перераховуємо ці факти, а самі живемо так, ніби їх не існує, то наша віра «мертва сама по собі». «Якщо брат або сестра нагі і не мають денного прожитку, а хто-небудь з вас скаже їм: «Йдіть із миром, грійтесь і їжте,» — але не дасть їм потрібного для тіла, яка користь?»

Ми віримо в Бога, Який дав нам Свої заповіді. І віра наша жива, якщо ми цих заповідей дотримуємося. І що толку було б у вірі Авраама, якби він вірував тільки «в душі», а веління Боже, як «негуманне і бузувірське», відмовився б виконати? І якби Раав тільки в душі зрозуміла все, а сама видала б лазутчиків, – чого коштувала б її віра?

І коли просимо Господа з надією, – це теж діло віри. Ну що за користь для єрихонського сліпця Вартимея, якби він просто сидів у дороги і вірив би, що по ній йде «Ісус, Син Давидів»? Але він, дізнавшись про це, став кричати й казати: Ісусе, Сину Давидів, помилуй мене! І віра, явлена ділами, принесла йому багаті плоди.

Але є й така «віра», від якої – нехай збереже нас Бог: «та й біси вірують». Вірують у вічний вогонь, уготований їм, і лише «тремтять», не намагаючись його уникнути.

 «Бо як тіло без духу мертве, так i віра без діл мертва». Як тіло животвориться і приводиться в рух духом, так і у вірі повинне бути присутнім те, що оживило б її. Ми пам’ятаємо, що і Апостоли, хоч і говорили, що вірують в Господа, але ділами стали свідчити про свою віру тільки тоді, коли на них зійшов Святий Дух. Значить, діла свідчать, що віра оживотворена Духом Святим. І, значить, коли спонукуємо себе до подібних діл, то – силою розчищаємо у своєму серці місце для Святого Духа.

_______________

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.