Сер
04
2018

Про віру, піст і молитву

Неділя. Седмиця 10-та після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

1Кор.4:9-16; Мф.17:14-23

Одного разу підійшов до Господа Ісуса якийсь чоловік «і, ставши перед Ним на коліна, сказав: Господи! Помилуй сина мого; бо він на новий місяць біснується і тяжко страждає, бо часто кидається в огонь і часто у воду.  Я приводив його до учеників Твоїх, та вони не змогли зцілити його. Ісус же, відповідаючи, сказав: о роде невірний і розбещений! Доки буду з вами, доки терпітиму вас? Приведіть його до Мене сюди. І заборонив йому Ісус, і біс вийшов з нього; і отрок зцілився у ту ж мить».

Учні потім запитали, чому вони не змогли цього зробити? Господь відповів: «Через невір’я ваше. Бо істинно кажу вам: якщо ви матимете віру як зерно гірчичне і скажете горі цій: перейди звідси туди, і вона перейде; і не буде нічого неможливого для вас. Цей же рід виганяється тільки молитвою і постом».

Учні, мабуть, зрозуміли Його слова. Але коли незабаром Господь відкрив їм, що Він буде «виданий в руки людям, і уб’ють Його», то учні «дуже засмутилися». З цього видно, що вони тоді все-таки не зрозуміли, що значить віра, піст і молитва. Потім, коли Дух Святий просвітив їх, вони не тільки перестали сумувати на шляху Христову, але й самі з радістю пішли цим шляхом. Вони і всім вказували на цей шлях, як на єдиний: «Нам… Бог судив бути ніби засудженими на смерть, бо ми були видовищем світові, ангелам і людям. Ми безумні Христа ради… ми немічні… ми в безчесті. Навіть донині терпимо голод,  і спрагу, і наготу, і страждаємо, і поневіряємось, і трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; ганьблять нас, ми благаємо: ми як сміття для світу, як порох, що усі топчуть донині».

Ось – справжній піст, як відкидання влади світу над собою. Ось – істинна молитва, як всеосяжна посвята себе Богові. І ось – істинна віра, від якої народжується і те, і інше. Тому Апостоли і змогли потім виходити проти «Світоправителів темряви віку цього, проти духів злоби піднебесних» (Еф.6: 12); тому, що вони перестали спиратися на все те, до чого біси мають доступ, і що могли б вибити з-під їхніх ніг.

Але ми також знаємо, як осоромлюють біси того, хто будучи мирським і плотським, дерзає виходити проти них. В Діяннях Апостолів описується, як в Ефесі деякі іудейські заклинателі намагалися виганяти духів, кажучи: «Заклинаємо вас Ісусом, котрого Павло проповідує». «Але злий дух сказав у відповідь: «Ісуса знаю, і Павло мені відомий, а ви хто такі?» І кинувся на них чоловік, у якому перебував злий дух, і, подолавши їх, узяв над ними таку силу, що вони нагими й зраненими втекли з дому того» (Діян.19: 13-16).

Так, іноді піднімеш руку, щоб хресним знаменням зруйнувати бісівське знадження, а біси говорять: «Знаємо Ісуса, знаємо, що таке Хрест, а ти хто»? І правда: подивися на свій піст. Нехай ти не їси м’ясного і молочного, але зате решта – вдосталь і часто; не можеш задовольнятися хлібом і водою один раз в день. Ти боїшся за себе, жалієш свою плоть, і не стільки навіть твоє тіло, скільки твоя душа бажає тілесної їжі, тому що їй нудно, тужливо без їжі! А яка тут може бути молитва, якщо наша надія не на Бога, а на черево, і якщо ми тільки від насичення черева навчилися отримувати радість… Тому-то в наш час так багато одержимих демонами, і так мало тих, хто може їх виганяти. А між тим, всі християни покликані перемагати бісів, і Апостол звертався до всіх, коли писав: «ставайте подібні мені, як я Христу».

Але от лихо: перед апостолами був живий приклад Христа. Перед першими християнами – живий приклад Апостолів. А перед нами – одні тільки книжкові приклади віри, посту і молитви. Ось ми не бачимо того, хто подав би руку і сказав: «наслідуй мене, як я Христа»; тому, нерідко, – ми рухаємося в Церкві, як у темряві, на дотик, а все навколо прагне спокусити і збити зі шляху. Ми йдемо, як по болоту, і відразу починаємо тонути, ледь зробимо різкий, непродуманий рух.

Тому відчувши в собі хоч якусь віру, не будемо відразу замахуватися пересувати гори, кидати виклик бісам, перевертати навколо себе життя. Будемо братися тільки за справи, відповідні з нашими силами; з тим, наскільки ми ще залежимо від світу і наскільки ми вже приліпилися до Бога. Іншими словами, якими є наші піст і молитва.

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.