Сер
03
2018

Про виховання учнів

Субота. Седмиця 10-та після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Рим.15: 30-33; Мф.17: 24-18: 4

Святий апостол Павло писав до римлян: «благаю вас, браття, Господом нашим Iсусом Христом i любов’ю Духа, допомагати мені в молитвах за мене до Бога, щоб позбутися менi невiруючих у Юдеї i щоб служiння моє для Єрусалима було приємне святим». Павло смиренно просить всю церкву клопотати про нього перед Богом, ніби не бачить своїх зусиль і не сподівається на силу своїх молитов.

Відсутність уповання  на себе – блаженне і Господь і намагався цьому навчити учнів. Він не стільки пояснював, скільки давав можливість пережити і відчути. Особливо багато таких випадків пов’язана з Петром. Ось Петро виявляє співчуття: «будь милосердний до Себе, Господи!» А у відповідь чує: «відійди від Мене, сатано» (Мф.16: 23).

Ось він мабуть виявляє неабияку віру, йде по воді, але раптом зривається і тоне; в розпачі кричить: «Господи, спаси мене!» (Мф.14: 30). Ось він запевняє Господа в досконалої відданості, а у відповідь дізнається про своє швидке зрадництво… Сьогодні – ще один подібний урок.

Одного разу, коли Господь перебував у будинку, до Петра підійшли збирачі податок на храм «і сказали: чи не дасть Учитель ваш дидрахми»? Петро не сумнівався, що Той, Хто сказав: «Блаженні милостиві» і Сам подасть милостиню, і відповів: «так». Але увійшовши в дім, він раптом почув: «як тобі здається, Симоне, царі землі з кого беруть мито або податки: зі своїх синів чи з чужих? Петро говорить Йому: з чужих. Ісус сказав йому: отже, сини вільні». Петро ж і сам недавно визнав був: «Ти Христос, Син Бога Живого». А чи повинен Бог жертвувати на Свій же храм?.. Петро зібрався вийти і виправити поспішність, але Господь зупинив. Марно було б пояснювати збирачам, чому Ісус не повинен давати податок на храм. Його не зрозуміли б, звинувативши в жадібності, а то і в богохульстві. І Господь говорить Петрові: «щоб нам не спокусити їх, піди до моря, закинь вудку, і першу спійману рибу візьми, відкрий їй рот і знайдеш статир (монета в чотири драхми); візьми його і віддай їм за Мене і за себе». Так Господь і подав, і не подав: чи не спокусив тих, що збирали. Він і в очах Петра не зневажив Свого Божественне достоїнства. Петро ж ще раз відчув своє невміння зробити без Божої допомоги навіть найпростішу справу.

Так Господь готував Петра до звання першоверховного Апостола. Так допомагав йому впокориться, як дитя. А хто досягає такого применшення на землі, той настільки піднесеться в Царстві Небесному, що Господь і з нього, як і з Себе, як ніби з двох рівних дітей Небесного Отця, знімає обов’язок платити податок на храм. А щоб уникнути сугубої спокуси і йому посилає дідрахма таким же чином, як і Собі: «віддай за Мене і за себе».

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.