Чер
07
2018

Про вино і міхи

П’ятниця. Седмиця 2-а після П’ятидесятниці.

Проповіді на кожний день. В.Резніков.

Аудіо(МП 3):

Рим.5:17-6: 2; Мф.9:14-17

Одного разу підійшли до Господа Ісуса Христа учні Іоанна Хрестителя і запитали: «Чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть».

Господь, звичайно, не відповів би так, якби піст був у числі прямих встановлень закону Мойсея, бо всіх цих Він дотримувався ретельно. Піст, це – природній вираз смутку. Безпосереднє почуття – це як би вино, а піст – як би міхи, необхідні для зберігання цього вина. Саме так і Давид постив, бажаючи зберегти своє хворе дитя, і ніневитяни постили, бажаючи повернути милосердя Боже. Іоанн Хреститель у суворому пості проходив своє служіння. А у фарисеїв, що претендують на особливе благочестя, встановилися регулярні пости. Згадаймо, як фарисей у притчі пишався, що він постить два рази на тиждень (Лк.18: 12). Загалом, в кожних міхах було своє вино. І учні Іванові підійшли до Ісуса зі своїми міхами, припускаючи, що краще цього вина нічого немає, і не може бути.

Але Господь сказав про нове, молоде вино, яке вже є, і яке неможливо вливати в старі міхи, бо «інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге».

Господь нагадав і про те, що, крім вина, є ще й жених, від якого на бенкеті залежить все. Жених цей, і це молоде вино – Сам Господь Ісус Христос. Тому що тільки правдою Його одного – «всім людям виправдання для життя»; тільки слухняністю Його – «багато стануть праведними», і тільки ті, хто приймає від Нього безмірну благодать i дар праведності, – «ходитимуть в оновленому житті». І не може бути печалі, коли Він приходить. Але на час Він нас покине, і тоді знову настане час печалі, час стремління до Нього, Який вже обручів нас Собі.

І всі наші пости – навколо нашого Небесного Жениха. Піст перед Різдвом, – це піст в очікуванні Його пришестя на землю. Великий піст, – це піст нашого співчуття Його стражданням за наші гріхи. А коли Він дається і повертається нам у Різдві і у Воскресінні, – посту немає. Піст святих Апостолів, – це піст душі, яка бажає гідно послужити Йому. А Успенський піст, – це туга душі, яка бажає скоріше і назавжди з’єднатися з Ним. Крім того, ми постимо щосереди, тому що в цей день Господь був відданий і проданий Його ворогам. Постимо ми й щоп’ятниці, тому що в цей день Він був розп’ятий і віднятий від нас. Будь-яке ж воскресіння, це – переживання великої радості, коли Він був нам повернений.

Так, в наших постах і святах, як у нових міхах, зберігається молоде вино радості о Богові Спасителі Нашому. І ми готуємося до остаточної і великої зустрічі, щоб разом з Ним пити «нове вино в Царстві Божому» (Мк.14: 25).

Коментування вимкнено

Залишати вiдгуки заборонено.